— Прилетів до Києва 2004 року. Після першого приїзду в Україну був у культурному шоці. Дивувала сіра архітектура, погані умови в транспорті, туалети, де замість унітазу діра в підлозі. Приїхав тоді з дідом. Він співпрацював із місцевим видавництвом, друкував книжки. Я — представник української діаспори, народився в Торонто. Дідусі й бабусі виїхали до Канади під час Другої світової війни, — говорить 26-річний Антон Ващук. 2015 року переїхав в Україну.

— Родичі мало розповідали про Україну. Коли виїжджали, були ще юними. Проте в сім'ї завжди спілкувалися двома мовами, готували українські страви й відзначали всі свята. Мені найбільше подобалося Івана Купала. У ньому відчувалося щось містичне, автентичне. Навчався у звичайній канадській школі, але щосуботи ходив в українську — вчив мову, історію, культуру, географію.

Здобув у Канаді три вищі освіти у галузях політології, економіки та менеджменту.

Під час навчання щороку проходив стажування. Останній рік вирішив провести в Україні. Це було найкраще літо в моєму житті. Стажувався у інвестиційному фонді. Познайомився з новими людьми, знайшов крутих друзів. Тоді мене оточувало все нове і в цьому був кайф. Так захопився Україною, що, отримавши диплом, вирішив працювати тут.

Займаюся економічним і технічним забезпеченням в інвестиційному фонді, де проходив стажування. Влаштувався в Канаді, згодом попросився, щоб перевели до Києва. Фонд фінансує стартапи та навчання. Зокрема, 130 українців змогли поїхати на 12 тижнів на стажування до канадських університетів. Також підтримуємо бізнес та уряд через гранти й позики.

Рідні були не проти мого переїзду, бо тут пропонували хорошу роботу. Не лякала й війна. Розуміли, що в Києві безпечно. Я не одразу усвідомив, що відбувається, доки не побував у Маріуполі. Там складно почуватися в безпеці.

В Україні вперше побачив ринки. Мені дуже сподобалося. Там усе таке живе, яскраве, свіже. Можна розглядати, куштувати фрукти чи овочі. Зараз часто ходжу по продукти на ринок. У Канаді такого немає, зазвичай скупляються в супермаркетах. Дивував громадський транспорт. Автобуси, метро дуже відрізняються від наших. Не вистачало комфорту в місті, хорошої інфраструктури. У Канаді весь громадський транспорт зручний, новий, є інтернет, кондиціонери.

Розчаровує робота швидкої медичної допомоги. Колись подрузі стало дуже погано, викликала "швидку", а вона так і не приїхала. В лікарню довелося добиратися на таксі. Незвичним було те, що люди не такі усміхнені. Якщо молодь привітна, відкрита до світу, то старші замкнені. Для Канади нормально, якщо незнайомець підійде і запитає як справи, а тут так не прийнято.

Був приємно вражений українськими барбершопами. Там перукарі — чудові спеціалісти. Чоловічі стрижки просто ідеальні.

Відкрили кафе, де продають путіни

У березні 2019 року Антон Ващук з Іриною Волохою відкрили у Києві кафе "Ось лось". Тут подають традиційний канадський перекус — путіни. Так називають смажену картоплю із соусами. Раніше в Україні закладів такого типу не було.

— Завжди мріяв мати власну справу. Хоча управлінням більше займалася Іра, я допомагав. Відкрити бізнес в Україні виявилося надзвичайно просто. Справилися за три дні без хабарів. Набагато складніше було налагодити роботу з персоналом. Траплялися невідповідальні або алкоголіки. Домовляємося про роботу за один термін, а чекаємо вдвічі довше або маємо неякісне виконання, — розповідає Антон Ващук.

— Назва "Ось лось" — це кумедна гра слів, що привертає увагу. Довго радилися, доки вигадали. Спершу хотіли назвати "Антошка-картошка". Путіни готуємо з української картоплі, а соуси веземо з Канади. До картоплі додаємо м'ясо, сир та авокадо. Я сумував за тим, що їв удома, а путіни нагадують мені про юнацьке життя. Хоча дуже люблю українські голубці, деруни та борщ. Подобається місцева культура барів, коктейлів. Київські бармени дуже професійні й креативні.

Повертатися в Канаду не хочу. Мені подобаються в Україні люди, з якими товаришую, атмосфера. Уже пустив тут коріння.

×