8-річний Петрик Ней із села Андріївка Буського району на Львівщині від народження не має рук. Від плечових суглобів у нього виросли кількасантиметрові відростки. Хлопчик їсть, пише та малює пальцями ніг.

На автобусній зупинці в центрі Андріївки зустрічає сам Петрик. Каже, про приїзд "ГПУ" йому сказала мати. Петрик чорноокий, худорлявий. Рукава його куртки порожні, на плечах висить шкільний рюкзак. Дорогою додому хлопець раз у раз покашлює.

— Та ганяємо на перервах, от і кашляю, — пояснює. — У нас завтра Свято ввічливих дітей у школі. Я буду віршик про нечемного Сашка розказувати.

Штовхає плечем хвіртку на подвір"я:

— Проходьте, у нас собаки немає. Був Циган, але недавно пропав.

На обійсті порається батько Олег Ней, 33 роки. Чоловік із майстрами кладе керамічну плитку в прибудованих до будинку ванній і туалеті.

На клямку Петрик натискає підборіддям. Назустріч виходить його мати Любов, 31 рік. У хаті на дивані сидить русява дівчинка. Це молодша сестра Ярина.

— Я родом із Андріївки, чоловік — із Буська, познайомилися в райцентрі. Позакінчували там технікуми: я — кооперативний, а чоловік — сільськогосподарський, — ділиться Любов Ней. — Одружилися через рік після знайомства.

Каже, що в очікуванні первістка нічого не віщувало біди.

— Я добре почувалася, не хворіла, тому на УЗД не пішла, — пояснює жінка. — Про те, що син з"явився на світ без рук, дізналася в родильному залі.

Медики  з"ясували, що причиною вродженої вади в хлопця стала інфекція у перші місяці вагітності матері. Лікарі пропонували залишити дитину в лікарні, але батьки не погодилися.

Ми вішали над люлькою брязкальця, а він тягнувся ніжками догори й перебирав пальчиками

— Сина назвали Петриком, бо за церковним календарем народився 29 січня, на Петра, — говорить мати. — Спочатку тяжко було. Не знали, як родичі відреагують, що в селі казатимуть. А тепер звиклося.

Окрім відсутності рук, Петрик нічим не відрізняється від решти дітей. Почав сидіти, спинатися на ніжки, як усі немовлята. Щоправда, ходити став пізніше, бо йому вправляли кульшовий суглоб.

— Єдине, чим виділявся: іграшками бавився не руками, а ногами, — веде далі Любов Ней. — Ми вішали над люлькою брязкальця, а він тягнувся ніжками догори й перебирав пальчиками.

Коли синові виповнилося два роки, подружжя Неїв наважилося на народження другої дитини.

— Усі можливі обстеження пройшли, аналізи поздавали, — згадує Любов. — Ярина народилася здоровою. Думала, вони разом із Петриком до школи підуть, бо різниця в роках невелика. Але Петрик швидше взявся букви вчити, писати.

До школи хлопець пішов із однолітками, у шість років. Подивитися на школяра, який тримає ручку ногою, приходили всі учні. Тепер звикли. Петрик сидить за першою партою. Каже, що найбільше любить математику.

Удома він знімає шкарпетки та сідає за комп"ютер. Виставляє ногу на стіл і пальцями керує мишкою. Одночасно з ногою рухаються і плечові відростки під светром.

Комп"ютер місяць тому подарували благодійники з німецького фонду Святого Флоріана.

— Ми самі не спромоглися би купити, — додає бабуся Петрика 62-річна Марія Габур. — Живемо з господарства. Маємо майже гектар землі, тримаємо корову, свиней. Самі й хліб печемо, бо з грошей маємо тільки допомогу на дітей — 560 гривень і мою пенсію — 495 гривень.

Мати ставить перед сином горня з чаєм. Він підхоплює його за вушко великим пальцем правої ноги. Нахиляється та сьорбає. Люба каже, що вдома він ходить босий.

— Інколи в хаті прохолодно, але Петрик не нарікає, що змерзли ноги. Може, через те, що постійно ними працює, то й капіляри краще розвинуті, — припускає жінка. — Недавно у Буськ приїжджали лікарі з Канади, оглядали сина. Сказали, що можна поставити протези. Але треба міняти кожен рік-два, бо дитина росте. Порадили зачекати до 16 років. Я вже й до Москви дзвонила в фірми, які виготовляють протези. Там сказали, що один коштує 50 тисяч доларів. Може, до 16 років і назбираємо цю суму.

Кошти можна надсилати за реквізитами:

Р/р 26209501005543. 980 МФО 385316 ЛФ ВАТ ВТБ Банк ЗКПО 2793314204.

×