Середа, 28 травня 2008 17:39

Петро Яровий наосліп вправляє щелепи

  Роги гірського барана архара масажист Петро Яровий з райцентру Тальне на Черкащині привіз з Киргизії, де служив на радянсько-китайському кордоні
Роги гірського барана архара масажист Петро Яровий з райцентру Тальне на Черкащині привіз з Киргизії, де служив на радянсько-китайському кордоні

Доньку Валю 38-річний масажист Петро Яровий із міста Тальне Черкаської області востаннє бачив у вересні 1994-го. Їй виповнилося чотири місяці, коли батько осліп.

Ярові мешкають в однокімнатній квартирі на п"ятому поверсі. Петро сидить на тапчані для клієнтів. Поруч — 33-річна дружина Вікторія та донька Валя, 14 років. На столі — маленький бюст Шевченка.

— Працював на тальнівському заводі м"ясо-кісткового борошна, — розповідає чоловік. — Вичиняв шкіри, з яких шили дублянки. Товариш із миловарного цеху попросив підмінити його. Там у горловину чана заливали олію й каустик. Рецептури ніхто не знав, усе робили на око. Включили реактор на 180 оборотів, а він як бахне! Мене залило каустиком. Пішов умиватися — шкіра з лиця і рук облізла.

Опіки очей лікував в Одеському інституті імені Філатова.

— У перші дні бачив усі букви, хоча роговиця очей була дірява, мов решето. Узнав, що спалив шість її шарів. Після третьої операції осліп повністю. Після четвертої до Одеси не їжджу, — хитає головою. — Лікуюся старинними народними рецептами: жовч щуки й зайця розтираю сіллю й закапую очі. Біль пекельний, але, сподіваюся, допоможе. Ось побачиш, що прозрію, — гладить дружину по руці.

Дзвонить телефон. Вікторія бере слухавку. Записує пацієнта на прийом. За сеанс чоловік бере 10 грн.

— Поки був здоровий, були куми, були друзі. А став незрячим — десь ділися, — продовжує Петро. — Віта на заробітки їздила в Італію, доглядала за старими жінками. Ми з донькою рік самі жили, з усім управлялися. Валюшка — то мої очі. Вона в чотири роки вже знала, де в Тальному газове господарство, де начальницькі кабінети. Водила мене всюди. Найгірше для незрячого — нариті недавно канави. Якось ледь не впав у каналізаційний люк.

Каже, орієнтуватися на вулиці навчився за шумами. Ходить без ціпка.

Пішов умиватися — шкіра з лиця і рук облізла

— Прислухався до шелестів, протягів. Коли їхав у село до мами, просив водіїв зупинити автобус посеред поля і йшов навпростець. У селі худобу доглядаю, траву кошу. До ручок двосторонньої пилки прибив штахетину й пиляю дрова. Картоплю садю під дощечку — проробив у ній кілька дірок для бульб.

68-річна мати Одарка Теофанівна живе сама в селі Глибочок Тальнівського району Черкащини. Батько покинув сім"ю, коли Петро був малим.

— Я щоліта пас сусідську корову. Дядько давав рубль за день. Перед школою пішов на базар із мішечком грошей. Купив часи, спортивний костюм, кеди. З шостого класу за сільську команду у футбол грав. А зимою на коньках по річці Гірський Тікич їздив за три кілометри в сусідню Корсунку на хокей.

Петро має першу групу інвалідності.

— Техніку масажу освоїв в Одеському інституті мануальної терапії. Їздив до костоправа Касьяна, вчився у бабок, які віжками спини направляли, — додає. — Будову тіла знав ще до армії — після школи вчився в Уманському медучилищі. Там готували лікарів на всі хвороби.

Яровий вправляє диски у хребті, лікує поперек, робить масажі. Часом сам виносить клієнтів на п"ятий поверх.

— Два роки тому в голови райдержадміністрації Олега Харченка схопив поперек, — згадує. — Доки несли, обіцяв золоті гори, приміщення під лікувальний кабінет. Від мене пішов своїми ногами — і відразу забув. Потім возив мене на чемпіонат області з армрестлінгу (боротьби на руках. — "ГПУ") серед інвалідів. Приїхали у Дахнівку під Черкасами. Шофер подивився на учасників і каже: "Дядьки з такими банками сидять, що ого-го", — показує м"язи на руках. — А я їх усіх поборов. Мріяв їхати на Параолімпійські ігри в Пекін, щоб заробити на кабінет. Але туди тільки до 35 років беруть.

Іноді вправляє щелепи.

— Буває, позіхне людина зранку, а рота закрити не може, — каже. — Лікареві головне встигнути руку з рота вийняти. Пальця можуть до кістки прокусити.

1969, 21 червня — Петро Яровий народився в с. Глибочок Тальнівського р-ну Черкащини
1984 — після восьмого класу вступив до Уманського медучилища
1989 — служив прикордонником у Киргизії
1993 — одружився з Вікторією Шевцовою з Тального; за рік народилася донька Валентина
1994 — осліп після аварії на заводі
1998 — почав лікувати спини, робити масажі
2005 — чемпіон Черкаської області з армрестлінгу серед інвалідів

Зараз ви читаєте новину «Петро Яровий наосліп вправляє щелепи». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода