27-річний співак Петро Дмитриченко у травні переміг у пісенному проекті "Шанс", який продюсувала 33-річна Наталія Могилевська. 2004-го посів друге місце. Тоді у фіналі програми 8 листопада освідчився співачці у коханні. Кажуть, між ними спалахнув роман.
— Раніше на Могилевську не сильно задивлявся, бо телевізор не люблю дивитися, — розповідає Петро. Зустрічаємося у кав"ярні "Дабл кава" на Подолі. — Але коли побачив Наталю вживу — одразу захопився нею. Вона тепла і чуттєва жінка. Коли мене вперше посадили до Могилевської у лімузин, вона була застуджена. Про що тоді говорили — не пам"ятаю. Для "Шансу" захотів заспівати романс "Я не люблю вас і люблю". При-святив його Могилевській. Я приїхав із провінційного містечка, замкнений — і одразу потрапив на таку жирну тусовку. Наталя мене розкрила і надихнула. Коли пісню записували, полетіла в Москву. Щоб я гарно проспівав, залишила мені свій талісман — чорну рукавичку, обрізану, без пальців. Бережу її досі.
2004-го Дмитриченко вчився на другому курсі столичного університету культури. Жив у гуртожитку. Подейкують, після зйомок "Шансу" хлопець переїхав до Могилевської у двокімнатну квартиру на вул. Шовковичній.
— Ми не могли жити одне без одного, але домовилися не афішувати своїх стосунків, — сумно каже Петро. — Я був щасливий і нещасний одночасно, не міг зрозуміти, який чоловік їй потрібен, не розумів, чого вона хоче. Я часто їздив із нею на гастролі. Після "Шансу" мене запрошували виступати в Одесу, Донецьк, Харків. За концерт мав дві тисячі доларів.
Не міг зрозуміти, який чоловік їй потрібен
Освідчився Наталі?
— За два дні написав для Наталі пісню "Божеволію". Новий 2005-й рік разом зустрічали. В японському ресторані замовили салати, я наварив борщу і насмажив м"яса. Ми невибагливі до їжі, любимо овочеві салати і гречку. Узимку їли квашену капусту. Інколи смажили рибу.
Петро одягнений у сині джинси і коричневий велюровий піджак.
— Це подарунок Наталі, купили в магазині "Мекс", — осмикує поли. — Із Могилевською часто їздили по магазинах. Вона, слава Богу, не хворіє шопінгоманією, — надпиває каву. — Я подарував їй срібний хрестик із ланцюжком і перстень. Посвятив усе в церкві, але вона його жодного разу не одягла.
Одружуватися пропонував?
— Я розумів, що це нереально, — каже після паузи. — У неї багато гастролей, мені важко було б з такою дружиною. Ми обоє надто емоційні, часто сварилися. Стосунки зійшли нанівець. Інколи Наталя приїжджала до мене в гості в гуртожиток. Якось був карантин, пускали лише родичів, а Наталя накинула капюшон — і вахтери не помітили її. Я провів її по кімнатах, познайомив із друзями, показав кухню. Тусили хвилин 40, мої пацани були в шоці.
До столика підходить адміністратор кав"ярні Олена.
— Можно автограф для нашей официантки Ани? Она очень стесняется подойти, — простягає аркуш паперу. Петро великими буквами пише у три ряди: "Анечке от Петра Дмитриченко с любовью!"
Дмитриченко влітку закінчив у Луганську Національний університет ім. Шевченка. Нині в столиці записує нові пісні.
— На Березняках знімаю двокімнатну квартиру. Живу сам. Житло із хорошим євроремонтом, є великий плазмовий телевізор, новий холодильник і пральна машинка. Плачу 1100 доларів на місяць. У своїй кімнаті зробив міні-студію. Ходжу на курси вокалу. Кілька разів запрошував у гості Наталю, але в неї не було часу.
1981, 4 березня — Петро Дмитриченко народився у м. Находка Приморського краю в Росії. Через рік родина переїхала у м. Ровеньки на Луганщині
з 1994-го — п"ять років навчався в музичній школі N2
2001 — закінчив гірничий технікум, рік працював у шахті ім. Фрунзе у Ровеньках
2002 — вступив на факультет естрадного співу в Луганському національному університеті ім. Шевченка, за 3 роки перевівся на другий курс столичного університету культури. 2007-го відрахували через прогули
2004, листопад — познайомився зі співачкою Наталією Могилевською
2008, 24 травня — переміг у проекті "Шанс"
2 
1
Коментарі
1