Поверталася маршруткою додому і стала свідком того, як нетвереза жінка вимагала від дівчини на першому сидінні пересісти майже в кінець салону. "Сядеш біля того чоловіка," — наказовим тоном сказала вона. Дівчина поглянула знизу вгору на жінку, яка нависала над нею, і, мабуть, зрозуміла, що розмовляти немає про що. Тож попрямувала на вказане їй місце, буркнувши лише: "Не думаю, що це добра ідея".
Мені відразу ж пригадалася інша історія з маршрутки. Того разу якийсь чоловік попросив дівчину, яка сиділа позаду нього, зачинити вікно, бо його дружина, мовляв, вагітна. Дівчина вікно не зачинила, і тоді чоловік розвернувся й ударив її ногою по голові.
З усього цього видно, що дорослі насправді ніколи не перестають бути дітьми. Їхнім улюбленим методом вирішення проблем залишається спосіб, перевірений ще в пісочниці: "А я брата покличу!" — "А я тата!" — "А мій брат — боксер!" — "А мій тато — міліціонер!"
Чоловік розвернувся й ударив її ногою по голові
Усі дискусії, обговорення, наради та намагання дійти компромісу, як правило, дуже схожі на дитячі сварки. Більшість з нас не хоче чи не вміє прийняти чуже, а тому незрозуміле та начебто вороже. У дитячих сварках важливо голосно кричати, знати образливі слова і вміти вигукнути свою репліку останнім. У дорослих вирішальним аргументом часто стає зброя, інколи навіть атомна бомба.
В якийсь момент забувається, що людству — тисячі років, що воно має величезні культурні й цивілізаційні надбання. І тоді біля пісочниці залишаються лише п"ятирічні діти: "Ось вам карикатури на пророка Мухаммеда!" — "А ми спалимо ваші посольства і оголосимо конкурс карикатур на тему Голокосту!"
На щастя, завжди можна пересісти на інше місце. Навіть якщо не вважаєш це доброю ідеєю.
2 
1
Коментарі