Героїня помаранчевої революції 71-річна Параска Королюк лежить у столичні лікарні N3 зі зламаною ногою. Бідкається, що не змогла 19 січня на Водохреще піти посвятити воду і скупатися.
— Хотіла бути з народом, із нашими лідерами. Я плавати не вмію, але щороку в себе в селі Дорогичівка (Тернопільська обл. — "ГПУ") залазила на хвилину в річку — і назад.
У шестимісній палаті зайняті два ліжка. Параска Василівна лежить біля дверей у жовтій хустині й халаті. Ноги прикриті ковдрою. Говорить неголосно, щоб не заважати відвідувачам, які прийшли до її сусідки.
— 31 грудня я прокинулася рано, сплю завжди мало. Узяла в руки голку, а шити не можу. Хилить у сон. То вже ж лягай, так нє, пішла між людей, агітувати. Така судьба, — зітхає. — Наділа бурки, бо в сапожках важко і слизько. Думаю, на Лісовий базар схожу, послухаю, за кого будуть голосувати. Хоч і Новий рік, додому не збиралася, хотіла на Майдані між людьми бути. Походила до трьох годин, посперечалася трохи. Хтось мене біля входу в метро штовхнув ненарошне. Упала, аж свічки в очах засвітилися. Прийшла до тями, люди збіглися: "Йой, це ж наша бабка Параска", кричать. Я стала плакати, бо больно і радісно, що народ не відказався від мене.
Кілька людей чекали, доки приїде "швидка" і забере потерпілу. Поклали їй під голову пакет.
— Я сказала, щоб везли мене у Феофанію (лікарня для урядовців, Параска Королюк лікувалася там двічі. — "ГПУ"). Мені кажуть, що сюди ближче. Я медикам благодарна — усі збіглися до мене і рятували, як могли. У мене сложний перелом стегна, вставили шпиці в коліно. Потом на витяжку, прив"язали 6 кілограм вєсу. Потому я зачала дзвонити всім. Але ні президенту, ні Юлі не дзвонила. Із міністерства позвонили в лікарню, і мені назначили операцію. Без неї треба було лежати вісім місяців. Операцію робили чотири години. Усе безплатно.
Санітарка заходить замінити простирадло.
— Секунду, бо я гола, — Параска Василівна осмикує нічну сорочку і халат. Її ліва нога забинтована від стегна до ступні. Гіпсу немає.
Півтора року жила в музеї Шевченка. А це мене приютили хлопці з "Пори"
— Шви зняли, але ходити не можу. У спині повредило — зачула ту травму, яка була прошлий рік. (Параску Королюк побили міліціонери, коли вона намагалася взяти участь у покладанні квітів до пам"ятника В"ячеславу Чорноволу. — "ГПУ"). Полежу, доки ренген зроблять, хай ще спину підлікують.
За словами Королюк, їй відвели найкращу палату у відділенні. У кімнаті — новий холодильник "Індезіт" і телевізор.
— Усі палати забиті, а до мене тільки цю дівчинку поклали. Телевізора не дивлюся, Майдан показують мало. Газетки читаю. Їдальня тут не така, як у "Феофанії", але супчик, кашку дають. Я її помастила смальцем чи з"їла з повидлом.
На тумбочці стоїть банка з консервованими огірками і ряжанка.
— Ще їсти журналісти носять. На операцію дві дочки приїжджали. Старша Ганя, їй 48 років, у Польщі на заробітках, бо тут немає роботи. А Свєта, їй 42, і 36-річна Маруся — були. Ніч переночували, кажу: "Їдьте, дітки, додому".
На вибори до мене прийшли, я проголосувала. Часто плачу: шкода, що в Ющенка і Тимошенко не склалося. Ще рано говорити про політичну ситуацію, але якщо Юля буде на коні, то і я буду на коні. П"ять років я вже в Києві. Не маю ні машини, ні квартири, як пишуть у газетах. Півтора року жила в музеї Шевченка. А це мене приютили хлопці з "Пори", живу в офісі по вулиці Михайлівській. Маю там диванчик, харчі з дому вожу. Не відчеплюся, доки у Києві якусь кімнатку не дадуть. Я ще потрібна, місяць тому спілка офіцерів нагородила мене хрестом Святої Варвари. Якби здоров"я, злагода і нам мати українського президента.
3 
1
Коментарі
15