Майже три роки Ганна Столбенко зі Свердловська на Луганщині прожила в кімнаті на другому поверсі готелю в райцентрі Лисянка на Черкащині. Торік "ГПУ" писала, що сюди 88-річну матір привіз син Володимир, 54 роки. Перед цим завірив у нотаріуса відмову від неї.
Із літа Ганну Мартинівну забрала родина 52-річної Наталії Чередниченко.
— На початку літа баба Ганя попросила мою матір: "Наташа, возьми меня к себе на лето". Мама погодилася, — розповідає власниця готелю Таміла Поліщук, 31 рік. — Виділила їй кімнату. Якщо піде до подруг, то спішить додому, щоби погодувати, бо баба Ганя сама не розігріє. Вона не переробляється. Не знає, що таке город. Навіть не вміє чистити картоплю. Може руки витерти не ганчіркою, а шторами.
Наталія живе в хаті за три квартали від центру. Там на лавці у квітчастому халаті й сірому светрі сидить Ганна Мартинівна. Час від часу проходжується від хати до хвіртки.
— Вона непогана жінка, але інколи щось робиться з головою, — розказує Чередниченко. — З готелю її якось забирали у психлікарню. А вона ж не звикла до тамтешніх умов. Баба дуже акуратна, дивиться за собою. Мені віддає майже всю пенсію. Торік їй призначили шахтарську за чоловіка 1200 гривень. Як прийду з базару, питає, чи бачила її сина Володю. Зустрічаємося із ним у місті, але про маму він не питає.
2004-го після смерті батька Володимир Столбенко привіз матір до Лисянки. Хату продав за 11 тис. грн. За рік написав відмову від матері. Невістка Столбенко 50-річна Галина Миколаївна — контролер на водоканалі. Має дорослих сина, доньку та чотирьох онуків.
Пенсію їй призначили шахтарську, за чоловіка, 1200 гривень
— Володя працював у лікарні кладовщиком. Після відмови від матері розрахувався і зник, — розповідає Галина. — Був під Житомиром у приймах у Галини Гриви. Познайомився з нею на курорті. Погуляв дев"ять із половиною місяців та й повернувся. У чоловіка з мамою однакові характери. Обоє вперті та скандальні. Свекруха така людина, що за неї ніхто з рідних не скучає. Зі старшим сином 20 років не спілкується. Було, чоловік каже їй: ми тебе забрали, щоб ти в нас доживала. А вона: я ще й тебе переживу. Або йде на роботу, а вона йому вслід: "Щоб ти не вернувся".
— Думали купити їй хату в селі, — говорить Наталія Чередниченко. — Потім зять каже: ну, купимо, привезу дров, раз у тиждень хліба. А решту часу баба сама сидітиме. Приїжджав її онук із Луганщини. Казав, що не забере, бо в них місця нема.
Володимир Столбенко розмовляти про матір відмовився.
— Мені тяжко про це говорити, — кладе слухавку.
7 
35413
Коментарі