"Я постою, а ви сідайте на лавочку", — каже 24-річний карлик Олександр Огій. Із кишені витягає пачку цигарок, закурює. Розмовляємо біля столичного кінотеатру "Київська Русь".
Припікає сонце.
— Я не боюся. Бачите, який чорний, — показує Сашко короткі смагляві руки. — Мій батько Григорій схожий на грузина. Але він — українець.
Колись мама Віра повезла мене до професора Олександра Єлізарова, — продовжує Сашко. — Він сказав, що в 16 років зробить мені операцію, аби я ріс. Але я не схотів. Малому веселіше, — посміюється.
Каже, дружить лише з високими людьми.
— Живу тут недалечко, — показує рукою. — Маю в Києві однокімнатну квартиру. Трохи побув у Прилуках, на Чернігівщині. Там помер мій дідусь, і в батькової матері Варі дах поїхав. Треба було її глядіти. Бабусі 84 роки. Тепер із нею сидять батьки. Щомісяця провідують мене, щось зачастили.
Як у квартирі все сам дістаєш?
— У мене часто друг Олег живе. Готує їсти. Ми з ним разом пишемо реп. Написали для Вови зі Львова пісню "Хороші дівчата". Хотів подарувати, а він гроші дав. Правда, небагато. Із Вовою дружимо ще з університету культури. Він учився там на диктора, а я — на документознавця.
Олександр згадує, що найбільше заробив 2002 року.
— Їздив на гастролі з гуртом "Татарський клан", читав у клубах реп. За два дні мали 3 тисячі доларів на двох. Гроші прогуляв, я не збираю їх. Зараз із новим гуртом "Погана компанія" реп читаю.
Дівчину маєш?
— Майже шість років зустрічався з сусідкою Лесею, — розповідає він. — Вона на п"ять років молодша. Вчилася в університеті "Україна", зараз працює в інвестиційній компанії. У мене зріст 136, а у неї 165. У Ялті на гастролях зрадив її з іншою дівчиною. Приїхав, розказав. Мене Лесина мати не любила. Прибігала, забирала Лесю з моєї квартири. Мама хоче високого і багатого зятя, як син Ющенка, — усміхається.
Я люблю високих дівчат
Каже, збирався одружитися з Лесею після 35 років. Бо дав батькові обіцянку гуляти до 35-ти. Та дівчина пішла від нього. Зізнається, що досі кохає Лесю, але миритися не піде, "бо гордий".
— На кожне свято дарував їй мобілку, — згадує. — На Новий рік, день Валентина, 8 березня, день народження, — загинає короткі пальці. — Штук 15 подарував. А вона мені срібні прикраси дарувала.
Нову дівчину шукаєш?
— Дівчата до мене самі підходять, — тупцює на місці Сашко. — Кажуть: "Ой какая лапочка", тягнуть за щоки. Ненавиджу це, але усміхаюся. Раз із клубу "Арена" привів додому дівчину. Зранку приготувала такий рис, що я його викинув. Взагалі я люблю високих дівчат — зростом 160–165 сантиметрів.
Де одягаєшся?
— У магазині для реперів "Кінг-Рінг". Беру найменший розмір. Штани навіть не вкорочую — люблю, щоб волочилися. А от із взуттям проблеми, — показує світлий кросівок.
Потім викидає недопалок у траву, сідає поруч. Сашкові ноги бовтаються в повітрі.
Розповідає, що сам водить машину, хоча прав не має.
— Раніше брав батькове "рено". Півроку тому з хлопцями їхали в клуб "Містерія". Нас зупиняла міліція, але я не став. Батькові потім прийшов штраф. Відтоді не дає мені машину. У клубі ми тоді добряче відпочили. З арабами побилися, міліція нас розбороняла.
Каже, що сім років займається важкою атлетикою. А в школі був хуліганом.
— У 6 класі кинув в учительську петарду. Хотіли вигнати, але пожаліли. П"яного, який чіплявся на вулиці, погрожував застрелити з пневматичного пістолета. Він злякався і втік.
Олександр отримує пенсію ледь понад 200 грн.
— Із музики заробляю тисячу доларів на місяць, — каже він. — Мені вистачає.
1982, 9 серпня — Олександр Огій народився в Києві в сім"ї інженерів
2000 — закінчив школу N101
2000 — з другом Андрієм створив гурт "Татарський клан"
2001 — познайомився з сусідкою Лесею, зустрічався майже 6 років
2005 — закінчив Університет культури, фах — документознавство
2006 — розійшовся з Лесею; з другом Євпаком створив реп-гурт "Погана компанія"
3 
1
Коментарі