43-річного майданівця Володимира Наумова знайшли зранку 18 лютого на Трухановому острові в Києві. Кажуть, його відвезли подалі від барикад і задушили. Міліція заявила, що це — самогубство. Мовляв, Володимир стрибнув із Пішохідного моста.
До райцентру Родинське з Донецька їдемо понад годину. Дорога у вибоїнах. За три роки в місті змінилося три мери, усіх зловили на хабарах. За кермом 36-річний психотерапевт Володимир Караваєв, поруч майданівці 68-річна Марія Олійник і 54-річна Галина Кук, технік донецького бюро технічної інвентаризації.
Будинок Наумова пофарбований у рожевий колір. Двері відчиняє висока жінка в темних окулярах. Під капюшоном сірої куртки видно чорну косинку.
— На похороны никого не звали, а людей пришло человек сто. Знакомые и незнакомые, — говорить удова Інна, 38 років. — Извините, не могу пригласить в дом. Только что детей уложила.
Із хати виносить пластиковий стілець. Спирає на спинку портрет чоловіка. На фото він із довгим волоссям.
— Надеялась, что на Трухановом острове — не он. В интернете видела фото. Там и одежда чужая, и прическа не его. Бритая голова, оселедь. Ну, не может же человек так измениться за три дня. Поехала в Киев, и опознала. Была бумажка при нём — о том, что вступил в Самооборону. И билет в кармане с поезда.
Чоловік поїхав із дому 14 лютого.
— Вечером позвонила ему. Сказал: я в гараже, останусь на ночь, — у жінки трусяться руки. — Он иногда возил людей на дальние расстояния, поэтому я не волновалась. А потом номер был отключен. 17-го набрал меня с чужого: Инна, поцелуй деток. Извини, я уехал. Не хотел оправдываться. Боялся, что буду ругать. Не ответил даже — где он, бросил трубку. Стала названивать. Он перезвонил, попросил не звонить. Первые два дня мне снился. Во сне звала его домой, а он сказал: не могу.
Володимир працював водієм єдиного в місті сміттєвоза. У листопаді його показали в новинах на регіональному телебаченні. Розповіли, що сміття в Родинському вивозять за рахунок зарплати працівників ЖЕКу, яким міська влада заборгувала 300 тис. грн.
— По полгода не давали зарплаты. А он шёл на работу даже по выходным. Говорил: такая грязь, Инна. Это ж наш город. Последний раз ему заплатили за сентябрь, дали 2 тысячи. Остались должны за 2010 год. Батрачил на этот ЖЭК годами. Из начальства даже никто проводить в последний путь не пришёл. Ни копейки не дали на похороны.
Показує фото чоловіка із синами 4-річним Арсеном і Єгором, 8 років.
— Подруги жалуются, что мужья не знают, как поменять памперс. Вову в садике и школе видели чаще, чем меня. Познакомились девять лет назад на заработках, на Кубани. Он декламировал Григория Остера, знал стихи Ахматовой. Не скажу, что всего "Кобзаря" знал наизусть, но фрагменты цитировал. Булгакова, Бабеля любил.
Запитую про Майдан.
— Новости много смотрел. Переживал, что людей бьют. А говорил мало, не хотел спорить. Теперь люди из Берлина, из Лондона мне звонят. Старики звонят: у нас нет возможности помочь, но наша дочь живет в Москве. Она вам на карточку переведёт. Я даже не знаю, кто мне пополняет счет. От 20 до 5 тысяч гривен присылают чужие люди. Теперь горжусь, что живу в Украине. А раньше этого просто не понимала.
Інна працює продавцем, отримує 85 грн за день. Володимир таксував на чужій машині. За місяць заробляв близько 2 тисяч гривень. Народився 9 березня, в один день із Тарасом Шевченком у селищі Шевченко Добропільського району Донеччини. Володимир — молодший із трьох братів. Служив у Німеччині, працював трактористом і шофером.
— Никто не мог подумать, что он окажется сторонником Майдана, — говорить старший брат загиблого 56-річний Сергій Григорович. — Встретились с Вовой случайно в день его отъезда: здравствуй, подвези. По дороге ни о чём серьёзном так и не заговорили. Наверное, знал, что не поддержу.
Володимира Наумова поховали 22 лютого на кладовищі міста Родинське поряд із донькою Поліною. Померла п'ять років тому 11-місячною. Від першого шлюбу в самооборонівця залишилася 17-річна донька. Живе в Донецьку.
2 
1
Коментарі