"Освідчився, а за три дні пропав безвісти"

 

Учителька закохалася в колишнього учня

"Племінниці Даші 37 років, — пише 64-річна Оксана Петрівна зі Львівщини. — Заміж не виходила й не хоче. Мала кількох хлопців, але довше місяця стосунки не тривали. Тепер планує народити дитину. Ми її відмовляємо, бо мріємо, щоб мала сім'ю. Самій виховувати дитя непрос­то. Не слухає нікого, збирає гроші на штучне запліднення. Два роки тому її матері наснився сон, що чоловіка Даша знайде за кордоном. Пропонували їй виїхати в Італію, бо там живе і працює баба. Коли стане матір'ю і чи матиме повноцінну сім'ю?"

Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта паспортне фото Дарії — зеленоокої білявки в червоній блузі.

— До кінця року Дарія знайде судженого, але не за кордоном, а в Україні. Щойно почне волонтерити, познайомиться з військовим. Перед весіллям завагітніє. Їхня сім'я буде багатодітна. Житимуть щасливо, якщо з першого дня поселяться окремо від свек­рів і батьків.

"Сестра Марина два з половиною роки тому вирішила змінити життя, — пише 42-річна Олена з Волині. — Вона була двічі заміжня. Спершу вийшла заміж за однокласника Юру, потім — за Володьку, з яким сиділа за однією партою. Обоє любили її ще зі школи, але в шлюбі це нікого не зробило щасливим. Марина не могла завагітніти, тому почала випивати. Потім зав'язала з усім. Пішла працювати рієлтором. Познайомилася з Олексієм. Він її обожнював. Тричі на рік возив за кордон відпочивати. Мав СТО, ганяв машини з-за кордону, тут їх ремонтував і продавав. Коли війна почалася, поїхав воювати. Попав під обстріл, але вижив. Зателефонував Марині, освідчився, а за три дні пропав. Не втрачаємо надії, що живий".

Вкладає в конверт фото чоловіка у джинсах і червоній футболці. Біоенергетик запалює свічку. Полум'я підіймається високо вгору, віск капає на стіл.

— Знайдете чоловіка серед поранених чи полонених. На долю пари випали непрості випробування. Поберуться, щойно знову зможуть обійняти одне одного. Але надовго вдома Олексій не залишиться. Якщо не зможе воювати за станом здоров'я, возитиме на передову ліки, харчі й обладнання. Його побратими стануть свідками на весіллі та хреститимуть первістка, який народиться 2023 року.

"За два місяці до смерті батько взяв кредит, — розповідає в листі 49-річний Анатолій із Полтави. — Планував купити авто. Не встиг. Але і грошей у квартирі ми не знайшли. До нього часто навідувалися друзі, з якими любив випити. Один із них знайшов батька непритомного. Підозрюю, що він причетний до зникнення грошей. Не зізнається. На кілька тижнів виїхав із міста. З банку телефонують. Кредит треба погасити, але я не уявляю, де взяти стільки грошей".

Біоенергетик кладе долоню на фото чоловіка в рибацькому комбінезоні, заплющує очі.

— Ваші підозри небезпідставні. Товариш батька знає, куди зник­ли гроші. Сам не брав, але здогадується, чиїх це рук діло. Щоб не розповідати правду, заліг на дно. Не варто тиснути на нього самостійно. Зверніться до поліції.

"Коли почалася війна, невістка забрала онуків у Нідерланди, — пише вінничанка Любов Іванівна, 64 роки. — Син міг їхати з ними, як батько трьох дітей. Але пішов воювати. Недавно невістка повернулася і заявила, що забирає документи зі школи, де навчалися діти. Ні з ким не порадившись, вирішила, що вони залишаться жити за кордоном. Вірю, що війна скоро закінчиться, і Славік, Рита й Оленка повернуться додому. Без внуків моє життя втратило сенс".

— До Нового року онуки житимуть за кордоном, а потім повернуться. Залишилися на самоті, тому розлуку з рідними переживаєте боляче. Час­тіше навідуйтеся в гості до подруг. Вони розрадять і навчать користуватися смартфоном. Зможете телефонувати онукам частіше.

"Син не може знайти спільну мову з батьком, — пише 32-річна Юлія з Київської області. — Володі 9 років. Юра не приділяв йому достатньо уваги раніше, а тепер хоче проводити більше часу з сином. Володя уникає діалогів із ним. Зачиняється в кімнаті. Не хоче вчитися. Будь-які бесіди з батьком закінчуються істерикою. Нещодавно він запропонував: "Мамо, давай ти з татом розлучишся і ми житимемо вдвох".

Надсилає фото сина з чоловіком, зроблене торік на морі. Хлопець тримає на шиї жовтого пітона. Біоенергетик сканує світлину долонею.

— Син ображений на батька, бо бачив, як чоловік піднімає на вас руку. Ви думали, що все давно в минулому, але дитяча пам'ять це закарбувала. Налагодити діалог із сином чоловікові допоможе психолог. На сеанси ходіть із сім'єю. Це допоможе повернути довіру одне до одного.

"Живу з одним чоловіком, а люблю — іншого, — розповідає в листі львів'янка Оксана, 38 років. — Чоловік, із яким побралася 20 років тому, втратив до мене інтерес. Він має бізнес. Їде на роботу рано-вранці, повертається опівночі. Можемо тижнями не розмовляти. Діти виросли. Донька навчається в ліцеї, син — в університеті. Я закохалася в колишнього учня. Вісім років тому викладала математику в його класі. Тепер він успішний програміст, і я давно не працюю вчителькою. Він запросив на зустріч, після чого зізнався в почуттях. Спочатку я навіть не хотіла його слухати. Але він писав, телефонував і завоював мою симпатію. Про наші стосунки знає моя мати. Вона — проти, не підтримує моє бажання розлучитися і почати нове життя".

— Марно намагалися кілька разів розповісти про все чоловікові. Він не хоче говорити про стосунки, тому постійно уникає теми. Боїться розірвати шлюб, бо має спільний бізнес із вашим батьком. Дарма підозрюєте, що зраджує з іншою жінкою. У нього немає часу на романи. Він трудоголік і залюбки побрався б хіба що з роботою. Новий партнер скоро поставить вас перед вибором: він чи сім'я. Яке б рішення не прийняли, будете щаслива. Починається новий етап у житті.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×