— На 31-му році життя здійснила свою мрію і купила помешкання у Львові. Тут пройшли студентські роки, — каже телеведуча 31-річна Ольга Фреймут.
22 березня показує свою квартиру в новому мікрорайоні Пасічний на околиці Львова. Оселя на восьмому поверсі. Її площа — 82 кв. м.
Дає нові білі капці, проводить із просторого коридору в кухню-студію. З меблів там диван та кухонні тумби. Стіни — білі, на полицях дві фотографії у рамках, де Ольга з донькою 7-річною Златою.
— Переживала, що віддам за квартиру всі гроші. Ще навіть кредиту за свою київську квартиру не виплатила, — розповідає телеведуча. — Але тут мені зробили знижку, і я не втрималася. Це лише стимулює заробляти більше. Гроші складала і з проекту "Ревізор", і з контракту з компанією "Данон". Кажу всім: та не тримайте тих грошей десь у банках, купіть собі свою мрію. Моя київська квартира на Подолі зовсім інша. Там багато дерева, рояль. А ця має бути дуже проста й зручна. І для моєї мами, і для супермодних друзів, таких як Сергій Притула. Їм буду давати ключі на вихідні. Це квартира готельного типу — прості меблі, без дорогих штор та зайвих прикрас.
Ремонт робили п'ять місяців. За цей час Ольга лише раз приїжджала у Львів. Усі ескізи погоджувала з майстрами по електронній пошті.
— Шафу-купе монтували лише сьогодні вночі, — проводить у спальню, де пахне свіжою фарбою. У стелю вмонтовані лампочки, низько звисають підвісні лампи-кулі. — Я маленька, вони мені не заважають. Але як заведеться у мене якийсь чоловік, то буде головою вдарятися у лампи.
Спальня та дитяча кімната без меблів. На підлозі — ламінат. Три вікна виходять на поле та ліс, одне — у двір на дитячий майданчик. Для автомобілів у будинку запланований підземний паркінг. Магазинів у мікрорайоні поки що немає. До центру Львова їхати 10 хв.
— Злата — алергик, тому на літо відправлятиму її сюди. Дитина зможе кататися на велосипеді, гратися у дворі. Бо в Києві її саму у двір не випустиш.
Про вартість житла не каже. На сайті будівельної фірми, що звела масив, ці на за один "квадрат" — 7-7,3 тис. грн.
— Хочу заставити полиці книжками. У школі писала вірші, щоб отримати путівку в "Артек", — сміється. — Тоді моя сім'я була дуже бідною, — обіймає долонями горня з гарячою кавою. — У школі мене всі вважали стильною. Ніхто не здогадувався, що перешивала собі бабусині плаття. Раз приперлася в клас із живими квітами у волоссі. До кінця уроків вони зів'яли. Мені завжди хотілося свята.
Розмовляємо 1,5 год. Обіцяє запросити знову, коли привезе всі меблі.
— Ой, лиш би ваші капці на коридорі ніхто не вкрав, — сплескує руками. — Та хоча ні, у нас дуже мало сусідів, будинок ще не заселений.
1 
1
Коментарі