Олена Майданець живе в готелі

 

— Сусідка на милицях тепер ходить. Вона зі своєї квартири в наш коридор провалилася, — каже лучанка 81-річна Олена Майданець.

З онукою та донькою вона два тижні живе в готелі "Світязь". Її квартира №4 на вул. Рівненській, 109 обвалилася 10 червня о 4.25.

У тримісному номері під стінками розставлені ліжка. Є ванна й туалет. На полиці стоїть шампунь, у керамічному стакані — три зубні щітки. У коридорі — шафа. Поряд кілька пар взуття. Літня жінка сидить на одному з ліжок. Прикриває коліна, обсмикуючи синій халат. Поряд спить її внучка, на годиннику майже південь.

— У нас одна біда за другою. Якраз тиждень тому похоронили хазяїна, чоловіка мого. Він хворів. А потім із суботи на неділю прийшло наступне горе. Якраз хотіли відзначити дев'ять днів по ньому. Мали зранку йти до церкви і на кладбіщє. Я лягла спати в маленькій, колись дитячій, кімнаті. Уночі чогось я встала. На часах було 4.10. А у великій кімнаті світло горить. Там на дивані відпочивали внучка і старша донька. Зайшла до них, кажу: чого ви так рано повставали, і шо це тріщить? Дочка вхопила мене за руку і каже: біжимо вниз, бо січас усе обвалиться. Побігли сходами в ночнушках. Чую тупіт, із верхніх квартир біжать. Пахло сильно газом, тому відбігли подалі від дому. Такий страшний гул був, як упало.

Внучка одразу подзвонила в емчеес, газовщікам. Емчеесовці акуратно розчищали розвали, бо там когось завалило. Мужчина загинув із нашого під'їзду. Він спав у великій кімнаті й не вспів вибігти. А його дружина вискочила, провалилася в нашу квартиру і голову побила. У той же день під вечір до будинку підігнали три автобуси і відвезли людей до готелю. Але ж тут нічого не пристосовано для того, щоби жить. Навіть речі нема де скласти.

У кутку стоїть маленький телевізор із написом "Світязь". Справа від жінки на землі стоїть дорожня червона сумка, зліва на стільці — 10 пляшечок із пігулками. На одному з ліжок — купа одягу.

— Ми сюди понаносили одежі від родичів, бо ж наше все під обвалами залишилося. Цей халат мені ще перша сваха дала. Дочка потім ходила до будинку, хотіла зі своєї кімнати щось дістати. Якось залізла туди, емчееснікі їй допомагали. А от у залі така стєнка в нас хароша була. Там сервіз японський із ручною розписсю. За Союзу такий коштував 50 рублів. Біля будинку охорона чергує, щоби ніхто чужий не лазив.

52-річна Людмила Завалій, сусідка Олени Майданець, в аварійному будинку жила на третьому поверсі. Її квартира №9 залишилася цілою. Лучанам, квартири яких не обвалилися, надали кімнати у студентському гуртожитку Луцького педколеджу. Але більшість родин через складні побутові умови переселилися до родичів або в готель.

— Ми тут як цигани на вокзалі. Жили в трьокімнатній квартирі. У нашому під'їзді тріщина з'явилася ще до аварії, плитка кафельна облітала. Я сусідів просила: не робіть ремонтів, давайте комісію викличемо, щоби подивилися на стіни. Старожил під'їзду дядя Славік, який загинув, царство йому небесне, ходив до міськради скаржитися.

Біля її ліжка стоїть дорожня сумка, наповнена одягом. Стіл накритий зеленим рушником, під ним книжки та їжа.

— Під будинком открили магазин "Ліга нова". Його хазяїн робив ремонт, робочі зрушили капітальні стіни. Нам казали, шо в них усе законно. У квітні збираюся вранці на службу до церкви. Раптом такий гуркіт, наче щібьонку насипають. Обвалився кондиціонер над магазином. Це було за два місяці до обвалу під'їзду.

Луцька міськрада виділила чотирьом сім'ям квартири. Жителі решти 48 помешкань надіслали президенту лист із проханням надати їм нові оселі.

×