38-річний Олександр Савчинський із села Максим Козелецького району Чернігівщини повертався додому, коли на нього напав вовк. Чоловік лежить у травматології районної лікарні. Руки й обличчя забинтовані. Сліди укусів видно скрізь — на обличчі, животі, руках, ногах.
— Лише чоловіче достоїнство не постраждало, — усміхається покусаними губами. — У п"ятницю о пів на дев"яту приїхав додому з роботи. Працюю в селищі Десна на пилорамі. Пішов до приятеля Петра Мозгового договорюватися пиляти дрова. У мене ж діти — про опалення взимку думати треба.
Цього року дружина Олександра захворіла й померла. Савчинський залишився з трьома дітьми. 16-річна Анна перебралася в Куликівку — збирається виходити заміж. Менші, 12-річний Олексій і півторарічна Вікторія, живуть із батьком та тіткою — сестрою матері.
— У Петра побув недовго, — продовжує чоловік. — Випив не більше ста грамів. Додому пішов. На перехресті, як повертати на мою вулицю, дивлюся, іде на мене великий собака, гарчить. Я в провулок — він за мною. Я відходжу — він насувається. На вулиці темно — ні місяця, ні зірок. Тільки бачу — очі світяться. І не гавкає. Хотів обійти, а воно мене як ухватить за ногу під коліном. Потім за другу. Зрозумів, що це вовк. За спиною росла велика товста верба. Я відштовхнув вовка, але вибратися на дерево не зміг. Звір знову кинувся до мене. Згадалося, читав у книжках, як справитися з вовком.
Курткою обмотав руку, сунув йому в пащу, щоб заткнути горло. Відчув страшний біль, щось захрустіло. Вирвав руку, а вовк мене кусати не перестає: за голову, обличчя, плечі. Болить — терпіти не можна. Я обмотав другу руку. Схопив вовчицю за язика, та вона вирвалася. Спробував звернути звіру шию. А він здоровий, кілограмів 70. Боролися, може, годину. Я втратив відчуття часу. Вимоталися обоє. Я зловчився і зажав його голову під рукою, — Олександр розстібає перебинтованими руками сорочку, показує здоровезний синяк на передпліччі. — І таки задушив. Він упав коло мене. Я звалився поряд.
Пролежав хвилин 30, потім зміг піднятися. Мене трясло. Треба було подзвонити в "швидку". Телефон лежав у кишені куртки, та на рахунку закінчилися гроші. Картку тільки-но купив у Десні. Поповнити рахунок сам не міг. Вернувся до Петра. А він у мобілках зовсім не розбирається. Я пішов до другого двору, постукав — замкнено. Зайшов у двір до Наді Тимощенко. Весь у крові, хитаюся, все на мені порване. Вона не зрозуміла, чи я дурний, чи п"яний. Перелякалася, вигнала із двору. Я поплівся додому — це десь із кілометр іти. Добрався годині о другій. Син обмив мені руки й обличчя, поміг зняти одяг. Я заліз на піч і заснув. Уранці прийшла сусідка Галина Васильченко. Її вовк теж увечері покусав. Хотіла мене в лікарню забрати. А я очі відкрити не можу — так позаливало кров"ю за ніч. Пізніше голова сільради Тамара Новик дала гроші на бензин, мене "швидкою" привезли до лікарні.
— Вовчиці років два, — каже начальник Козелецької районної лікарні ветеринарної медицини Сергій Солівон. — Чоловіка врятувало те, що вона була виснажена. На шиї металева петля. На такі браконьєри ловлять звірів. А під петлею гнійна різана рана в три сантиметри — так трос врізався.
Обласна лабораторія зробила аналіз і визначила, що вовчиця була хвора на сказ. Це в районі другий за два роки випадок нападу скажених вовків на людей. Торік вовки покусали жителів села Пісоцьке.
2 
1
Коментарі