Сім'я врятувалася від окупантів завдяки вагітній доньці
"Найкраща подруга й кума зловживає спиртним, — пише 36-річна Олександра з Чернігівської області. — Вважає, що це врятує від проблем. Алкоголь впливає на зовнішній вигляд. Їй 35, а виглядає, як 50-річна. Сама виховує сина, який бачить, що відбувається з матір'ю і нічого змінити не може. Коли я роблю їй зауваження, починаємо сваритися. Можемо тиждень не говорити, але від цього мені не легше. Розумію, що довго вона так не протягне. До горілки мала пристрасть її мати. Померла від цирозу печінки, коли ми вчилися на четвертому курсі".
Надсилає фото з подругою. Кучерява білявка у плетеному светрі обіймає шатенку в флісовій безрукавці. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Має талановитого сина, який прославить їхній рід. Якщо їй байдуже за себе, нехай подумає про підлітка, якому потрібні увага, турбота й материнська любов. Якщо кума випивати не перестане, залежність призведе до невідворотних змін в організмі. Кинути пити їй допоможе чоловік — лікар або психолог. Виручать зустрічі анонімних алкоголіків, але візити туди повинні контролювати ви. Заміните подружці компаньйона по тверезості. Уникайте гучних застіль або відмовтеся на деякий час від алкоголю на родинних святах.
"У мій дім росіяни зайшли на початку березня, — розповідає в листі 56-річна Світлана з Київської області. — На дачі під Києвом ми ховалися із зятем, вагітною донькою, чоловіком і кумами. Зайшло четверо росіян з автоматами. Відібрали у всіх смартфони. Донька свій вимкнула і сховала в каміні. Це був наш єдиний спосіб зв'язатися зі знайомими і вирватися з окупації. У село загарбники заїхали на танках. Грабували будинки, магазин. З нашої дачі винесли телевізор і поламану морозильну камеру, пилосос і набір каструль. Вкрали ковані ворота. Погрузити на самоскид не встигли, бо згоріли, коли прилетів снаряд. Наш дім дивом уцілів. Від "Градів" багато сусідніх завалилося. Зять просив, щоб нас випустили, бо у Віки могли початися перейми. Але його взяли в полон. Кілька днів ми не знали, чи живий. А коли повернувся, завів машину й вивіз нас до столиці. Потім подалися в Польщу. Донька тут народила. Зять після полону посивів. Нікому не розповідає, що йому довелося пережити. Волонтери знайшли для нього україномовного психолога. Діти рвуться назад в Україну, а я боюся".
Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото подружжя — Світлани та Григорія. Знімок зроблено п'ять років тому на весіллі в їхніх дітей. Вогонь розгорається, віск капає на стіл.
— Діти тужать за Україною. Хочуть повернутися у столичну квартиру й виховувати сина. На деякий час доведеться затриматися в Польщі. Чоловік і зять знайдуть високооплачувану роботу. Вистачатиме на оренду та продукти, дещо зумієте відкласти. Не шкодуйте за втраченим майном. Вдалося врятувати життя цілої родини та друзів — це вже щастя. Усе інше заробиться і відбудується.
"П'ять років жила у шлюбі з чоловіком, який любив усіх, крім мене, — пише 32-річна Алла з Київської області. — Психолог допоміг наважитися на розлучення і почати все з нуля. Два роки тому я познайомилася з Іваном, якого покохала. А потім у моєму житті знову з'явився Назар. Почав просити про другий шанс. Сказав, що шлюб зі мною — найкраще, що було в його житті, що жити без мене не може. Тепер обоє чоловіків говорять, що кохають, і просять зробити вибір. Івана люблю, але він не знаходить спільної мови з моїми дітьми. Це насторожує. А жити з їхнім батьком більше не хочу, хоч і розумію, що вони були б щасливі, якби ми знову зійшлися".
Біоенергетик дістає з конверта світлину сім'ї. Рудоволоса жінка у спортивному костюмі обіймає кучерявого сина. На руках у матері — пекінес, у хлопця — морська свинка.
— Не жертвуйте особистим щастям. Ви не відібрали в сина батька. Спілкуватися і бачитися з ним може, коли захоче. Для цього вам не обов'язково знову пов'язувати своє життя з колишнім. Якщо кохаєте Івана, дайте йому шанс стати вашою половинкою. Розпишетеся до кінця року, церковний шлюб візьмете навесні.
"Сімейний лікар поставив бабусі діагноз Альцгеймера, — розповідає в листі житомирянка Олена, 43 роки. — Ліки приймає. Доглядаю її з сестрою по черзі, бо мама живе в Італії. Останнім часом стан погіршився. Не дає спати, ночами стукає у вікна, благає, щоб її врятували. Кричить, що ми її викрали, на вулицю не пускаємо. Купили бабці телевізор. Вона не знала, як виключити, й розбила екран ціпком. Ходить під себе. Памперс вдягти не дає. Не впізнає, що ми її онучки. Іноді плачу від розпачу. Хоча розумію, що маю її догледіти, як вона виховувала нас, коли були малі. Мама постійно їздила на заробітки, батькові було не до нас, тому за чудове дитинство я вдячна бабусі. Але як витримати те, на що її перетворила хвороба?"
— Проконсультуйтеся з неврологом. Можливо, варто змінити ліки. Стан у таких хворих загострюється на молодик. Особливо відчутні зміни в поведінці ввечері — з 17:00 до 19:00, а також уночі. Такі хворі багато висипаються вдень, тому страждають від безсоння.
"Племінник пішов воювати в лютому, з квітня його телефон мовчить, — пише вінничанка Наталія, 49 років. — Ми місяць не знали, що з ним. Сестра отримала лист, що він у полоні й чекає на обмін. Плаче щодня, боїться, чи повернеться син живим. Він не знає, що скоро стане батьком. Невістка на восьмому місяці. Про те, що носить під серцем дитину, дізналася, коли зв'язок із ним втратили".
— Невістка сестри народить сина на початку жовтня. Тоді ж племінник вийде на зв'язок. Повернеться додому несподівано. Чекайте наступних обмінів полонених. Цьому подружжю судилося стати багатодітними батьками. Невістка народжувати тричі.
"Донька шукає роботу, — пише 59-річна Юлія Миколаївна з Тернополя. — Поїхала вчитися до Львова. Закінчила університет з червоним дипломом. Влаштувалася на високооплачувану роботу, але фірма розпалася. Бо один власник виїхав за кордон, а інший почав економити на всьому, доки не розвалив те, над чим працював багато років. Яну покликала із собою бухгалтерка, яка влаштувалася на фірму до колишніх конкурентів. Але коли почалася війна, все знову заступорилося. Туристична компанія стала нікому не потрібною. Яна опустила руки і зневірилася в собі. Зустрічалася з чоловіком, планували майбутнє. Але як виявилося пізніше, йому від неї потрібні були гроші. Зараз познайомилася з Михайлом. Він був заручений, наречена покинула за тиждень до весілля. Хороший хлопець, але має таємниці. Не зізнається, чого попередня дівчина від нього пішла".
— Донька знайде нову роботу в жовтні, але більш як на рік там не затримається. Поберуться з Михайлом, коли дізнається, що при надії. Нехай не нарікає на долю. Вже заробила на квартиру, скоро придбає авто. Без грошей не залишиться. Додаткові підробітки самі знаходитимуть її. На пропозиції варто погоджуватися. Це виручатиме, коли затримуватимуть зарплату.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі