Ексклюзиви
Середа, 06 січня 2021 06:46

Один коржик розписувала вісім годин
3

Печиво випікають шість хвилин Навесні 2020-го Оксана Дорошенко взяла участь у конкурсі проєкту ”Юкрейн віз лав”. Голосування було відкрите. Її коржики включили до каталогу українських майстрів. Він вийшов восени. — Готую котелевські коржики за власним рецептом. Понад рік експериментувала і вдосконалювала, — розповідає. — Два білки розтираю зі склянкою цукру. Вмішую пачку вершкового масла та сім-вісім ложок густого меду. Всипаю чайну ложку меленої кориці, цедру лимона, по кілька мелених гвоздик, кардамону та бодяну. Додаю какао, кероб, чорний ром, лікер ”Амаретто” і ”Старий Таллінн”. Це все ставлю на водяну баню на 5–7 хвилин. Вкидаю дві чайні ложки соди. Коли спіниться — знімаю і даю трохи вистигнути. Всипаю 800 грамів борошна. Тісто ставлю на ніч у холодильник. Наступного дня випікаю — 6 хвилин за температури 180 градусів. Важливо не чіпати печиво, бо м’яке та ніжне, легко може втратити форму. Залишаю вистигнути на добу. Для поливи білки розтираю з цукром виделкою. Використовую американські гелеві барвники. Українські не підійшли — погано замішуються і розчиняються. Глазур готую негусту. А вже для розпису повинна бути така, щоб виделка в ній міцно стояла.
Фото: ФОТО НАДАЛА ОКСАНА ДОРОШЕНКО
”Панянки” Оксана Дорошенко випікає шість хвилин. Після цього покриває глазур’ю. Прикрашає традиційними етнічними мотивами

— Мої котелевські коржики — інтерпретація давніх місцевих традицій. У нас пекли такі — краєзнавці ­кажуть, що були відомі з середини XVIII століття. Це регіональна страва. Їх готували в моєму селищі та сусідніх. А далі про "панянок" уже і не чули, — каже 33-річна Оксана ДОРОШЕНКО із селища Котельва на Полтавщині.

"Панянки" — обрядове печиво. Для тіста дві склянки цукру розводили склянкою холодної кип'яченої води, додавали сірникову коробочку амонію і борошно. Має бути як на вареники — ні липке, ні тверде. Випікали у формі дівчаток, півників і коників. Пряники забарвлювали в рожевий колір. Розписували за допомогою паперового ріжка тонкою цівкою глазурі. Її виготовляли з барвника, крох­малю, борошна та води.

— Пам'ятаю "панянки" з дитинства, — розповідає Оксана Дорошенко. — У 1990-х цукерки були рідкісним святом. Коли ходили колядувати, давали печиво, яблука, горіхи. Велика честь була, якщо вручали "панянку". З часом вони почали зникати, бо в магазинах з'явилися різноманітні солодощі.

Закінчила школу і зовсім забула про ці коржики, — про­довжує. — Коли зустрічалася з майбутнім чоловіком Андрієм, він на Різдво приніс "панянки". У мене був шок: де він їх узяв? Розповів, що їх пече його баба Ганна. Робила це все життя.

Минуло два роки. Я вийшла заміж, народила сина Серафима. Коли йому виповнився рік, перед новорічними святами вирішила напекти "панянок". Робила це вночі, доки малий спав. Розфарбовувала їх і не могла зупинитися. Хоч була втомлена, відчувала кайф від цього процесу. Роздарувала друзям і хрещеникам. Свята закінчилися, а мені ще хотілося малювати.

Згодом Оксана Дорошенко почала пекти пряники за іншим рецептом.

— Це медові, на які тоді якраз пішла мода. У тісто додають ще масло і яйця. Розфарбовують яєчним білком. До 8 березня вирішила спекти їх на подарунок мамі та сестрам. А потім був Великдень. Не просто розфарбовувала коржики, а використовувала для цього традиційні етнічні мотиви. Почала вивчати символіку писанкарства. Спочатку було складно. У піалі розводила барвник, малювала тонкою бамбуковою паличкою. Іноді один коржик розписувала 8 годин.

До декрету Оксана Дорошенко працювала юристом, була помічником нотаріуса.

— Якби тоді мені сказали, що стану відомою завдяки котелевським коржикам, не повірила б, — говорить Оксана Дорошенко. — Батьки не сприймали моє захоплення серйозно. Підтримував тільки чоловік. 2016 року виставила фотографії пряників у фейсбуку. Перше замовлення отримала з Луцька. Журналістка Людмила Розпопа замовила коржики до Миколая. Попросила намалювати на них зірочки. Відправила поштою. Ретельно запакувала, щоб у дорозі не поламалися. Ті коржики віддала по собівартості, бо незручно було на них заробляти. Нас у селі не навчили цінувати ручну працю: якщо своїми руками зробила, значить, воно нічого не коштує. Коли побачила, скільки в Європі за це платять, плакати хотілося.

На новий 2017 рік понамальовувала зимових пейзажів. Кілька замовили через фейсбук. Знайома з Англії повезла їх у Лондон і сфотографувала на фоні Біг-Бену. Після цього замовлень побільшало. Це дало натхнення. Мої коржики роз'їхалися в понад 30 країн світу. Замовлень отримую чимало, але беруся не за всі — не встигаю. На приготування коржиків іде чотири дні.

Зараз Оксана — молодший науковий співробітник історико-культурного заповідника "Більськ".

— Коли мене завели у фонди заповідника, була в захваті. Там є грецькі ­амфори, древня корчага — керамічний посуд доскіфського періоду. Вона чорна з різним геометричним орнаментом. Я перемалювала його, тепер використовую для коржиків. Їх випікання — скоріше хобі, ніж основний заробіток. Не маю жилки, щоб створити з цього бізнес. Для мене головне, щоб "панянки" не перетворилися в попсу. Якось родичі попросили намалювати на коржику Міккі Мауса. Вийшло негарно. Зрозуміла, не можу таке зображати. Традиційні коржики треба розписувати нашими сакральними символами.

Печиво випікають шість хвилин

Навесні 2020-го Оксана Дорошенко взяла участь у конкурсі проєкту "Юкрейн віз лав". Голосування було відкрите. Її коржики включили до каталогу українських майстрів. Він вийшов восени.

— Готую котелевські коржики за власним рецептом. Понад рік експериментувала і вдосконалювала, — розповідає. — Два білки розтираю зі склянкою цукру. Вмішую пачку вершкового масла та сім-вісім ложок густого меду. Всипаю чайну ложку меленої кориці, цедру лимона, по кілька мелених гвоздик, кардамону та бодяну. Додаю какао, кероб, чорний ром, лікер "Амаретто" і "Старий Таллінн". Це все ставлю на водяну баню на 5–7 хвилин. Вкидаю дві чайні ложки соди. Коли спіниться — знімаю і даю трохи вистигнути. Всипаю 800 грамів борошна. Тісто ставлю на ніч у холодильник. Наступного дня випікаю — 6 хвилин за температури 180 градусів. Важливо не чіпати печиво, бо м'яке та ніжне, легко може втратити форму. Залишаю вистигнути на добу.

Для поливи білки розтираю з цукром виделкою. Використовую американські гелеві барвники. Українські не підійшли — погано замішуються і розчиняються. Глазур готую негусту. А вже для розпису повинна бути така, щоб виделка в ній міцно стояла.

Зараз ви читаєте новину «Один коржик розписувала вісім годин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1224
Голосування Фінальна частина футбольного Євро - головна спортивна подія 2021 року. Як виступить на турнірі збірна України?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) стане чемпіоном
Переглянути