На французькій взуттєвій фабриці "Репетто" балетні пуанти виготовляють вручну. Цехи розташовані в місті Сен-Медар-д'Екссідей на південному заході країни. Першу пару взуття засновниця фабрики дизайнер Роуз Репетто створила 66 років тому для свого сина-танцівника. Сьогодні вони коштують від 70 до 100 доларів.
— Пуанти шиємо з 54 деталей, — каже директор торгової марки Жан-Марк Гоше, 60 років. Бере з полиці пуант персикового кольору. Спереду взуття затягується на гумку. Підошва замшева. Ззовні має три шари атласу. Всередині — бавовна. За спектакль балерина протанцьовує понад 10 кілометрів. Ці тканини добре вбирають вологу, дають можливість ногам дихати.
Пуанти мають жорсткий носак, на який стають. Його називають "коробочкою" або "стаканом".
— Він нагадує пап'є-маше. Склеюють кілька шарів бавовни та мішковини. Коли клей застигає, носак стає твердий. — Якщо балерина середньої ваги — 43-46 кілограмів — стає навшпиньки, навантаження на пальці збільшується до 110 кілограмів. Тримаються пуанти вертикально завдяки п'ятачку. Він має бути плаский і рівний. Його розмір удвічі менший за сірникову коробку. Новий пуант не ділиться на правий і лівий. За півгодини на нозі набуває потрібної форми і запам'ятовує її.
Балерині на місяць потрібно щонайменше п'ять пар взуття, а примі — 30. Шиють його для кожної танцівниці індивідуально.
— Зараз пішла мода на пластикові американські пуанти масового випуску. Це взагалі не взуття. Його треба робити під кожну танцівницю окремо. Бо всі мають різний підйом ноги, вагу, — каже Володимир Терентьєв із московського Большого театру. Він шиє взуття для артистів трупи. Полиці майстерні заставлені пластмасовими колодками різного розміру. На них натягує тканину, коли робить пуанти й балетки.
— Часто балерину можна побачити з молотком, — танцівниця Большого театру 25-річна Вікторія Литвинова сидить на паркеті в залі. Витягує з коричневої полотняної торби жовтий молоток. Починає стукати ним по "коробці" пуанту. — Їх розбиваємо у роздягальнях, щоб були м'якші. Тоді не натирають пальці. Переважно танцюю в американських. Усередині вони м'які. Пуанти, зроблені старим методом, холодні. Їх, як і ноги, треба перед танцем гріти, щоб не було травм. Можуть порватися посеред спектаклю. Їх ледве вистачає на місяць. Американські носяться понад рік. Такі можна прати у машинці.
Балерина каже, що завжди має при собі нитку й голку.
— Обшиваю п'ятачки тканиною, щоб не були слизькі. Також кожна дівчина сама пришиває до взуття стрічки. Обмотує їх навколо ноги, аби взуття трималося. Як правильно їх зав'язувати — перше, про що мені в дитинстві сказав учитель. Якщо кінчик стрічки виліз під час спектаклю, це вважається непрофесіоналізмом. Її треба зав'язати якомога тісніше і заховати хвостик.
Коли лечу на гастролі у сумочку кладу паспорт, гроші й пуанти. Якщо багаж загубиться, у чому працювати? Колеги зможуть позичити свої, але мені в них не буде комфортно.
6 грамів поту виділяють ноги балерини за перші 3 хв. танцю.
Хлопці здирали до крові пальці
Російський балетмейстер родом із Волині 60-річний Валерій Михайловський взув у пуанти чоловіків. 1992-го у Санкт-Петербурзі створив трупу, де жіночі партії виконували чоловіки.
— Це був жах! — згадує Михайловський. — Не існує 43-45-го розміру пуантів. Спочатку купували найбільший 39-й розмір взуття. Відрізали п'ятку. До неї пришивали задник від балеток. Пуанти я назвав "іспанським чобітком" — був такий метод тортур за інквізиції. Тоді між дошки засовували ногу і затискали її так, що кістки розплющувалися. Так само пуант має сидіти дуже щільно. Нога не може там "ходити". Хлопці здирали до крові пальці об клейову основу "стакана". Раніше не звертали уваги на примудрості наших партнерок. А вони під пуанти одягали на пальці прокладочки, наклеювали пластирі.
3 
1
Коментарі
2