"Живу з чоловіком, який мене не розуміє, — пише вінничанка 39-річна Аліна. — Разом уже 14 років, але так паршиво ще не було. Мої прохання ігнорує, змінюватися не бажає. Я душею відчуваю, що нашим стосункам давно прийшов кінець. Почали з'являтися болі у шлунку та голові. Помітила, що вони надокучають тоді, коли Саша вдома. На вихідні втікаю провідати батьків, щоб рідше бачити його".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото Аліни. У неї русяве волосся до поясу. Одягнена в коричневий сарафан із малиновим поясом.
— Болі, які надокучають, з'явилися невипадково. Відчуваєте дискомфорт від спілкування з чоловіком. Таке трапляється з людьми, які щось роблять всупереч власній волі. Втратили інтерес одне до одного. Ви хочете дитину, він до батьківства не готовий. Шукає себе в різних професіях. У невдачах звинувачує дружину й батьків. Скоро на вас чекає знайомство з іншим чоловіком. Молодшим, але готовим взяти на себе відповідальність за долю стосунків. Довго приховувати роман із ним не вдасться.
"Сестрі батько залишив двоповерхову хату, а мені дав старого "Жигуля", — пише 40-річний Олексій із Волинської області. — Вони з матір'ю вирішили, що я не надійний, бо досі не женився. А Марина вже подарувала їм двох онуків, то ж будинок їй потрібен більше. Живу на зйомній квартирі. Недавно почав зустрічатися з жінкою, яка має дитину від першого шлюбу. Вона мені подобається, але не настільки, щоб одружитися. Пропонує переїхати жити до неї, але туди час від часу навідується її колишній. Коли застав мене попереднього разу, ударив і вивихнув щелепу".
— Шлюбу уникаєте, бо боїтеся відповідальності. Якби хотіли побратися з коханою, вас би не спинили ні її дитина від першого шлюбу, ні ревнивий чоловік. Звикли жити для себе, не хочете шукати постійну роботу. Батькам такий вибір не до вподоби, тому намагаються покарати в дивний спосіб, заповівши все нерухоме майно сестрі. Як би ви не намагалися зберегти холостяцьке життя, за рік у цю саму пору станеться доленосна зустріч, яка переверне все з ніг на голову.
"Купили квартиру з привидами, жити в ній щось не дає, — пише 59-річна Людмила Олексіївна з Київської області. — Уночі чуємо, ніби хтось ходить коридором. Коли міняли на кухні вікна, у підвіконні знайшли старого ржавого ножа. Відтоді стали сваритися. Порозпитувала сусідів. Кажуть, попередні власники тут протрималися три роки. До цього в квартирі під час застілля підрізали господаря. Може, це його привид нас лякає?"
Надсилає фото з дитячої кімнати і кухні-студії. На стіні за диваном намальоване родинне дерево. Біоенергетик торкається знімка долонею.
— В оселю навідуються душі покійних родичів. Не розвішуйте в хаті фото небіжчиків. Їх краще зберігати в альбомі. Планувати зараз переїзд не час. Вигідних пропозицій не знайдете, а своє житло віддасте за безцінь.
"Син одружився, коли вже був у літах, — розповідає в листі вінничанка Наталія Володимирівна, 78 років. — Привів до мене зовсім молоду невістку. Мені вона сподобалася, бо звичайна сільська дівчина. Швидко знайшли спільну мову. Народилася в них дівчинка — гарна й розумна. Рано почала говорити. Коли їй виповнилося 3 роки, невістка родила ще одну доньку. І тоді її ніби хтось підмінив. Почала щодня їздити до матері в сусіднє село. Повертається ввечері, їсти не готує. Син приходить із роботи голодний. 1 січня почала бити внучку, я заступилася. Невістка її не любить, бо схожа на мене. Забрала дітей і втекла до матері. Цього року ми купили в місті квартиру. Оформили на мене, але то подарунок сину. Чи житимуть вони там разом?"
— Син скоро знайде нову роботу. Намагатиметься повернути дружину. Переїде до вас, як тільки її мати приведе додому іншого чоловіка. Зжитися з новим вітчимом їй і дівчатам не вдасться. Завагітніє втретє. Наступного року народить хлопчика. Буде краще, якщо до пологів вони переїдуть на нову квартиру і почнуть жити окремо.
2 
1
Коментарі