До п'яти покійників щодня привозять у Вінницьке обласне патологоанатомічне бюро. Воно обслуговує Вінницю та вісім прилеглих районів області. Трупи везуть лише з лікарень. Тут роблять розтин тіла і видають довідку про смерть. До міського моргу йду в понеділок, 3 грудня.
— Сьогодні в нас чотири покійники, — говорить завідувачка відділення дитячої патології 45-річна Любов Холод. — Уранці забрали 2-місячного хлопчика. У нього стався крововилив у мозок. Зараз готуємо до розтину 47-річного чоловіка. Ще привезли два плоди, які народилися передчасно. Кожен важить близько 400 грамів.
У моргу дві кімнати для розтинів. Довгий гранітний стіл схожий на велетенський рукомийник. До нього підведена вода. У першій кімнаті у високій каструлі видно кишки та нирки. У ніс вдаряє неприємний запах. У другому приміщенні медсестра та лікар у білих масках і халатах проводять розтин 47-річного Сергія.
— Чоловік помер у гематологічному відділенні лікарні Пирогова, — говорить патологоанатом Катерина Педоренко, яка робить розтин. — Попередній діагноз гострий лейкоз при розтині підтвердили.
Медсестра готує померлого до похорону. Голить обличчя, обмиває тіло. Розріз на животі зашиває крупними швами.
— Одяг привезли родичі, зараз будемо збирати його на похорон, — медсестра вправно одягає нові носки та футболку. Причісує покійника. Можемо підфарбувати очі, губи, якщо просять родичі. А так зазвичай обмиваємо тіло та вдягаємо. Чоловіків обов'язково бриєм.
Біля виходу стоять кілька трун і табличка з номером телефону ритуальної служби. За годину катафалком приїжджає брат покійного Віталій Олександрович, 61 рік.
— Брат згорів за два тижні, — каже. — За життя ми з ним не спілкувалися, бо колись посварилися. Чим він жив і що любив, не знаю. Він брат по материній лінії. Останні кілька років жив сам. Жінка померла вже давно. Мав сина, але я його бачив ще маленьким. Навіть не впізнав. Коли брат помер, мені позвонили з лікарні. Організацію похорону взяв на себе. У брата лишився будинок, його успадкує син.
Протягом 1 год. розтинають тіла недоношених дітей — хлопчика і дівчинки. Викидні сталися на четвертому місяці вагітності.
— В одного було відшарування плаценти, в іншого — через пуповину перестала надходити кров, — розповідає Любов Холод.
— Ми так чекали цієї дитини, — каже чоловік, просить його не називати. — Навіть поховати нормально не зможем. Лікарі називають мою дитину "плід". До 22 тижнів дитиною не вважають. Це наш первісток. Мріяли його назвати Дениском. Замовив для нього крихітний гробик, але тіла нам не віддали. Хотіли влаштувати невеликий похорон, запросити батьків. Жінка відчувала, що дитина не народиться. Останні три тижні їй снилася чорна діра. Ходили консультувалися до знахарки, то вона жінці нічого не сказала, а мені шепнула, щоб я беріг дружину. Говорила, що дитину ми втратимо, а наступна в нас буде дівчинка. За два тижні стався викидень.
Священик не відспівує ненароджених дітей. Хоронити їх заборонено.
— Поскільки такі діти не реєструються як народжені, ми не маємо права віддавати їхні тіла, бо навіть місця на кладовищі не можна добитися для поховання. Раніше такі плоди, а також рештки після операцій збирали в один великий гріб і ховали на кладовищі. Зараз їх спалюють у муфельній печі в туберкульозному диспансері.
Одразу після розтину приміщення миють і насухо витирають. Неприємний запах зникає. Тіло в моргу тримають безкоштовно три дні. Розтин також проводять за кошт держави.
— Часом родичі просять притримати довше покійника, бо десь здалеку добираються, — додає Любов Холод. — Ідемо на уступки, хоча доба перебування тоді обійдеться в 40 гривень. Якщо тіло ніхто не забирає, його ховають за рахунок того закладу, де померла людина. Найдовше в нас лежав 63-річний чоловік — чотири місяці. Бувало, що й сусіди забирали ховати покійника чи далекі родичі.
1 
1
Коментарі