Уночі з понеділка на вівторок в одній з київських лікарень помер всесвітньо відомий хірург Олександр Олексійович Шалімов. Ученому було 88 років.
Він давно хворів, але вів активний спосіб життя. Об"їздив всю Україну, переважно східну — допомагав хворим.
Кажуть, Шалімов прооперував понад 50 тисяч пацієнтів.
— Я думаю, їх було значно більше, — розповідає "ГПУ" учень покійного 46-річний Валерій Слабінський. — Його засипали листами вдячності з усієї України, та й із-за кордону також.
Валерій Слабінський познайомився із Шалімовим у середині 80-х. Він захищав дисертацію в Інституті клінічної та експериментальної хірургії, який тоді очолював покійний хірург. Через кілька років Шалімов допомагав Слабінському, коли той організовував у Кам"янці-Подільському на Хмельниччині підприємство із виготовлення медичної техніки.
— Якось запросили на конференцію в Єсентуки на Кавказі, — пригадує друг Шалімова. — В аеропорту з"ясувалося, що Олександр Олексійович забув паспорт. Мав тільки посвідчення Героя Соціалістичної Праці. Як показав його митникам, таке почалося! Виявилося, що Шалімов врятував від смерті чи то дружину, чи доньку командира екіпажу літака. Одразу з"явилися цукерки. Стюардеса, пасажири — всі про нього чули. Верталися назад поїздом "Кисловодськ–Київ" — вдячним родичем пацієнтки Шалімова виявився начальник поїзда. А в самих Єсентуках, під час конференції, московський учений із президії піднявся і запитав: "Є в залі Шалімов? Якщо є, то йому належить сидіти в президії а її членам — у залі".
Щодня по дві години сидів за книжками
За словами друзів, Олександр Шалімов був затятим мисливцем. А ще хірург, хоч народився та виріс у Росії, знав багато українських народних пісень.
— Бувало, відкриє свій пісенник, дає комусь із друзів. Читають йому кілька перших слів, наприклад, "Ой чий то кінь стоїть...", а він заспіває до самого кінця. Ще любив вірші декламувати, сотні їх знав, — пригадує Слабінський. І продовжує: — Завдяки Олександру Олексійовичу Київ став центром хірургії в Радянському Союзі. Щербицький запросив його працювати у столицю з Харкова, тишком від Москви побудували інститут.
Шалімов часто розповідав друзям про своє дитинство, юність: як у школярські роки підзаробляв пастухом у російському селі, потім працював лікарем на кордоні із Маньчжурією. Ще тоді зрозумів, що вчитися людина має протягом усього життя. І щодня по дві години сидів за книжками.
Жив Олександр Шалімов у Києві в дружиною Сюзанною Миколаївною, також медиком. Виростив двох синів, мав кількох онуків.
Олександр Шалімов народився 20 січня 1918 року в селі Введенка Липецької області в Росії
1941 — закінчив лікувальний факультет Кубанського медичного інституту
1957 — переїхав жити до Харкова
1958 — захистив докторську дисертацію
1978 — став академіком Академії наук УРСР
1985 — отримав Державну премію СРСР
2004 — був довіреною особою кандидата в президенти України Віктора Ющенка
3 
35413
Коментарі