Зустрітися з абсолютною чемпіонкою Європи з планерного спорту Валентиною Топоровою, 52 роки, було нелегко.
— Ну про що говорити? — тихим голосом відмовляла вона по телефону. — Я непублічна людина. Мою квартиру вже двічі намагалися пограбувати, думали, там страшенні багатства.
Валентина Миколаївна зустріла нас у картатому жакеті, на шиї — золотий ланцюжок-підкова. Запропонувала чаю. Ми відмовилися.
— Ну, тоді проходьте до кімнати, — зітхнула вона.
Апартаменти у відомої спортсменки справді не розкішні, але і меблі, і шпалери, і штори підібрані зі смаком. Квартира дуже затишна. Біля відео — маленька модель планера та скляний кубок. У шафі за склом — полиці, щільно забиті книжками з живопису.
— Коли буваю чи за кордоном, чи просто в інших містах, завжди ходжу до музеїв живопису. А от сама малювати зовсім не вмію.
Чому обрали таку нежіночу професію?
— Я знаю багато жінок, які з дитинства мріяли літати, — знизує плечима Топорова. — Це зараз дівчата не такі романтичні, менше мріють. А ми були дуже патріотичними. Я народилася в Росії, навчалася на Смоленщині, у школі імені Івана Воробйова — відомого льотчика, Героя СРСР. Він звідти родом. Коли була у першому класі, полетів у космос Гагарін. А коли полетіла Валентина Терешкова, мені було десять років. Я саме була у піонерському таборі, і ми всі стрибали від щастя на ліжках...
Ми всі стрибали від щастя на ліжках
У 73-му вперше полетіла на планері. У 79-му виграла першість України, у 91-му — чемпіонат Радянського Союзу. А шість років тому стала абсолютною чемпіонкою Європи. За своє життя (пригладжує коротко стрижене волосся) — пролетіла більше 100 тисяч кілометрів, у повітрі була 5000 годин.
Були небезпечні ситуації?
— Завжди страшно стрибати з парашутом. Для нас, планеристів, парашут асоціюється тільки з небезпекою. Якщо доводиться стрибати, значить, сталася аварія.
Чим заробляєте на життя?
— Працюю інструктором в авіаційному відділі Товариства сприяння обороні України (колишній ДОСААФ. — "ГПУ").
Прибуткове заняття?
— Гм... — Після невеличкої паузи відповідає: — Не те що неприбуткове, а взагалі... Багато студентів, які приходять вчитися, не мають грошей, щоб оплатити заняття. І тоді вони працюють: прибирають у нас аеродром, допомагають приводити до ладу планери... Зрештою, там усі — ентузіасти.
У цей момент дзвонить телефон, Топорова поспіхом підіймає трубку. Через хвилину каже:
— Вибачте, це мене запрошують на одну подію... О, а це, мабуть, син прийшов! Юрочка, в мене гості, — Валентина Миколаївна підвелася з крісла і вийшла у коридор зустріти хлопця.
До кімнати зайшов невисокий підліток, чемно привітався й одразу зник у спальні.
Я ніколи не була одружена. Для мене все життя — це планери
— Не фотографуйте його! — наказала господиня фотокору. — Не треба цього.
Ваш син також стане планеристом?
— Йому всього 11 років. Він з пелюшок на аеродромі. Але літати офіційно можна лише з 14-ти. Ким він стане, не знаю. Але поки що планери, на відміну від віршів і живопису, йому подобаються.
Особисте життя у професійних спортсменів складається?
— На жаль, дуже рідко. Коли чоловік літає, а жінка вдома — це завжди скандали. А коли навпаки — взагалі майже нереально зберегти родину.
Я ніколи не була одружена. Для мене все життя — це планери. І всі вихідні я проводжу на аеродромі.
А прості жіночі радощі? Вибір косметики, одягу, походи по магазинах?
— Це для мене просто каторга! — сплескує руками співрозмовниця. — Красиві речі мені подобаються, але вибирати їх довго просто не здатна. Так само не люблю щось робити вдома: прибирати, готувати їсти... І таких, як я, у спорті дуже багато. Раніше ми з однокурсницями навіть жартували: "Ми не жінки, ми — планеристки".
3 
1
Коментарі