"Ми живемо в селі і тримаємо, як і всі, хазяйство, — пише пані Лідія з Полтавщини. — Одного разу здали до колгоспу порося вагою 250 кг. I після цього почалися неприємності. Поросята перестали рости. Тримаємо їх до двох років, а вони виростають всього до 130–150 кг. Перейшло й на корову. Держали її 12 років, а потім вона, як кажуть, "здуріла": почала битись — неможливо було доїти, я була вся в синцях. Завели теличку, спарували, чекали молочка. З часом виявляється, що вона — не тільна. Птиця біжить до сусідів, сідає у їхньому курнику. Порадьте, будь ласка, що нам робити".
Шановна пані Лідіє, десять років тому, коли здавали порося й отримали за це гроші, у заклопотаному стані ви не помітили бабусі. Вона просила допомоги, а ви не дали їй. Вона образилася і помстилася по-своєму, тобто енергетично. У народі про таке кажуть "наслала порчу". Ви не поділились і після цього втратили в декілька разів більше. Порадьтеся зі священиком. Він освятить хату й подвір"я, навчить вас, у яких випадках і які читати молитви, робити ритуальні дії. А також розпитуйте і шукайте людей, які знімуть з вас порчі.
Як вип"є сто грамів — іде з дому днів на два-три
"Коли мої сини були ще малі, по сусідству оселилася "відьма", як її прозивали в селі. Я необачно посварилася з нею, і вона мені сказала: "Я ось тобі пороблю, що ти мене попомниш, — ділиться пані Катерина з Київщини. — Поки була молода, не надавала цьому значення. А тепер бачу, що не пусті то були слова. На городі в себе і на подвір"ї я не раз знаходила яйця і сухі жаби, які палила, бо не знала, що з ними робити. Горя багато було в мене: пропадала скотина, кидав і повертався чоловік, і багато чого. Люди казали, що вона говорила, що порозводить моїх синів із сім"ями. Зі старшим наче нічого, а от меншому, мабуть, щось зробила. Вже 10 років як він розлучений, онуку дев"ятий рік. Майже рік, як з ним щось робиться незрозуміле. Як вип"є сто грамів — іде з дому днів на два-три. Приходить, кається, говорить, що не знає, що з ним було".
По-перше, шановна пані Катерино, у житті нічого не буває випадковим. І те, що у вас така сусідка, теж невипадково. По-друге, ви самі викликали вогонь на себе, коли посварилися з нею. А по-третє, чому ви вирішили, що вона — відьма? Справжня відьма ніколи не вихваляється і не погрожує. Вона скоріше ввічливо посміхатиметься, поступиться у суперечці. І не обов"язково підкидає чи закопує якісь речі з наговором. Вона свідомо на відстані може накласти енергетичну програму будь на кого або будь на що, і ніхто навіть не здогадається. Такі люди саморекламою не займаються. Але на вас і на синові є свідомі біоенерговпливи: на відштовхування протилежної статі, на хвороби певних органів. У сина — на алкоголізм. Порчі треба знімати, звертаючись до Бога і людей, яким дано це робити.
2 
1
Коментарі