Надія Пертахія виграла телевізор

 

— Це було напередодні мого дня народження. Тут чимало дачників і багатьох по прізвищах не знають. Приходить сусідка Соня й питає: "Надю, а хто в нас має прізвище Пертахія?" Говорю, що я. А вона: "Ти читала в газеті, що виграла телевізор?" — каже 72-річна Надія Пертахія із села Пустовіти Миронівського району на Київщині.

Вона передплатила "Газету по-українськи". Відправила копію квитанції на адресу редакції і виграла телевізор.

— Була на сьомому небі від радості, — розповідає Надія Семенівна. — Зізналася про приз синові й чоловікові. Отримала плазмовий телевізор "Самсунг". Син Максим підключив його нам у спальні. Дивлюся тепер із задоволенням. Я азартна людина. Колись на Хрещатику в Києві купила два миттєві лотерейні квитки. А продавщиця каже: "Заберіть ще й останній". Не захотіла. Взяли дві дівчини і хлопець. Видно, що сільські. А там — автомобіль ВАЗ. Я трохи інфаркт не отримала. Після того рік не грала.

"Газету по-українськи" передплачує 15 років.

— Тоді торгувала в газетному кіоску. Один чоловік просив залишати йому "Газету по-українськи". Вирішила й собі почитати. В ній багато цікавого. Порадами з газети користуюся часто. У грудні отримую пенсію й виписую "Газету по-українськи", — каже Надія Семенівна.

28 років працювала в торгівлі.

— Дійшла від продавця до завідувачки магазину, — говорить Надія Пертахія. — Якось щойно відкрилися — зайшла жінка. Взяла дві булочки й запропонувала моїй напарниці погадати по руці. Сказала їй: "Ти недавно поховала чоловіка. У вашій сім'ї є друг на букву "В", ти з ним зійдешся". Подивилася й мою руку: "А ти зі своїм чоловіком доживеш до його смерті".

— Мій чоловік Заур був грузином, — продовжує. — Коли в Абхазії почалася війна, поїхав на похорон матері. Росіяни взяли його в полон, бо прийняли за шпигуна. Чоловік зміг втекти аж через 2,5 року, завдяки одному вірменину. Заур був чудовим батьком і чоловіком. 21 березня помер після третього інсульту, напередодні свого дня народження. Ми виховали сина Максима. Живе в Києві. Працює в службі з надзвичайних ситуацій. Маю двох дорослих онуків. Влад навчається в торгово-економічному університеті, а Володимир — в університеті безпеки життєдіяльності ДСНС у Львові. Невістка Оля для мене як донька, золота дитина. Коли всі з'їжджаються, готуємо грузинську кухню. Любимо мамалигу, харчо й хачапурі.

×