На побачення готи водять дівчат на цвинтар

— Мені тільки 16, а я вже не хочу жити. Готика тримає мене на світі, — каже киянка Оксана Гаврилюк. У суботу вона прийшла на Десятий міжнародний фестиваль готичної культури "Діти ночі: Чорна Рада" у столичному клубі "Бінґо". На нього з"їхалися тисяча готів. За квитки платять 135 грн.

— Готкою стала два роки тому, коли мене покинув хлопець. Я думала, що це кохання на все життя. Він переспав зі мною, а наступного дня запропонував моїй подружці з ним зустрічатися. Я тиждень нічого не їла. Мама не знала, що зі мною коїться. Випадково зайшла на форум столичних готів. Наступного дня викинула з шафи рожеві маєчки. Відтоді ношу тільки чорне.

Оксана одягнена в довгий чорний сарафан. На руках — браслети з шипами. Губи підведені чорною помадою, очі — чорним олівцем. Довге волосся розпущене, чуб заколотий невидимками.

— Два роки тому в Києві було важко достати чорну помаду. Я розводила туш із прозрачним блиском для губ. Коли готів стало більше, чорну помаду можна купить навіть у бабушки на базарі. У школу ходжу в усьому чорному, хоч у нас зелена форма. Директор уже двічі погрожував, що вижене. Йому не нравиться мій похмурий імідж. Дзвонив мамі на роботу. Казав, що я сатаністка, бо побачив мене на кладовищі. Я з подружкою просто там обідала. Потім включили музичку і мовчки сиділи. Нас часто плутають із сатаністами, бо ми ходимо відпочивати на кладбіща. Там мир і покой. Ніхто тебе не скривдить. На цвинтарі готи люблять випити пива, покурити. Хлопці-готи туди запрошують дівчат на побачення.

До Оксани підходить Роман Якобчук, 17 років. Він у чорній майці та джинсах. На плечі накидає чорний плащ. Руки вкриті татуюваннями. В очах — червоні лінзи. Вії підмальовані синіми тінями.

Ми ходимо відпочивати на кладбіща. Там мир і покой .Ніхто тебе не скривдить

— Із Ромкою встрічаюся три місяці. Він готом став, коли помер його друг. Якби не готична культура, може, наклав би на себе руки або став наркоманом. Ми, готи, неагресивні, не зловживаєм алкоголем і наркотиками.

У чорному платті з корсетом, тісних шкіряних рукавичках до ліктів і з нашийником заходить 19-річна Марина Кошева з Москви. На кожному пальці має по два срібні персні. Волосся зібране у гребінь — ірокез. На фестиваль дівчина приїхала втретє.

— Мій чорний одяг відображає стан моєї душі. Мене ніхто не любить і не розуміє. Спочатку думала втекти з дому, бо мама казала, що я погана. Потім залізла всередину себе, розібралася з думками і почала життя спочатку. Тепер я не людина. Я створіння готичного світу. Гот кожен день живе наче востаннє. Це свого роду моральний мазохізм, коли людина знаходить задоволення в меланхолії, депресії та постійних думках про смерть.

Діджеї вмикають музику. Розкурюють кальян. Кілька дівчат обіймаються на підлозі, під час приспіву по черзі цілують одна одну в губи.

— Жити треба заради того, щоб продовжувати ідеї готів, — говорить харків"янин Максим, 18 років. У руках тримає 8-променеву зірку — символ хаосу. — Люди мене часто лякаються. Буває, сплю під кущем або на лавці, ввечері просинаюся. Якась жінка повертається з роботи. Побачить мене, обвішаного цепами і обколотого пірсингом, і вже не йде, а біжить додому. Ми на людей не нападаєм. Готами стають після важкого періоду в житті, так званої чорної полоси. Справжній гот — це той, хто відчув сильний емоційний біль і зрозумів, що цей біль може давати силу.

Готична субкультура прийшла в Україну з Великої Британії.

— Є дві категорії готів. Перша — мупі-готи "старої школи" — депресивні, самотні, замкнуті не для показухи, а насправді. Друга — перкі-готи — замкнутість і депресія їх не турбують, вони вдають її заради іміджу. Готи — інтелектуали. Не тільки слухають музику, а й читають Франка і Дереша, бо їхні тексти готикоподібні. Культовим фільмом для готів є "Ворон" із Брендоном Лі в головній ролі.

×