— Ану, тихенько, служба Божа йде, — жінка в чорній сорочці із золотистим орнаментом теребить в руках паперову хустинку, очі заплакані. Сидить на лавці під каплицею Всіх Святих українського народу і пам'яті жертв Скнилівської трагедії біля аеродрому у Львові.
— Бабцю, мені жарко. То ще довго? — запитує її 9-річний Андрій.
— Священик відправить парастас і підемо до стрийка (дядько. — ГПУ) на летовище.
— Він ще малий, не усвідомлює, що сталося, — пояснює жінка. — Знає, що прийшли дядька провідати. Мого сина, — витирає очі.
27 липня 2002 року на аеродромі "Скнилів" під час авіашоу розбився військовий літак Су-27УБ. Загинули 77 людей, зокрема 28 дітей. Постраждалими визнали 543 особи.
Панахида розпочинається о 10:00. Капличка — одразу біля входу на Скнилівський аеродром. Збудована до перших роковин трагедії, 2003 року, за гроші жертводавців зі всього світу. Поряд встановлено 77 каменів, що символізують загиблих.
Довкола церкви рідні розкладають портрети і квіти. Від сонця ховаються під парасолями. Стоять мовчки. На поминальні заходи зібралися понад 200 осіб. Під кінець богослужіння людей більшає.
— Я в один день втратила чоловіка, брата і двох друзів. А все, що отримала від держави, — 15 тисяч гривень. Які довелось ще й виборювати в суді, — каже світловолоса жінка, на вигляд років 40. Імені не називає.
Після служби частина людей ідуть до автомобілів. Решта — до автобуса, який везтиме на аеродром до "Сегменту пам'яті 77 ангелів" — пам'ятного знаку на місці аварії. У ньому захоронили капсули із землею з могил загиблих.
— Їду до свого похресника Сергія Притуляка. Йому було 24. Про його смерть дізналася на дев'ятий день, — розповідає львів'янка Тетяна Міхеєва, 55 років. Зі своєю матір'ю, 80-річною Марією Варигодою, сидять на задніх сидіннях автобуса. Везуть великий кошик із квітами. — У той день нашої родини не було у Львові. Коли почули по радіо, що сталася така біда — подумали: хтось із близьких міг бути там.
На авіашоу Сергій пішов із друзями Романом та Сашком. Вони були однолітками. Розумні хлопці — закінчили університети, працювали. І поховані поруч на Скнилівському кладовищі.
— Друзі покликали Сергія на аеродром, він узяв відгул на роботі, — додає Марія Григорівна.
— Коли нам розказали про трагедію, — розпач був неймовірний, — витирає хустинкою очі Тетяна Міхеєва. — Дуже любила його, мав характер на мій подібний. Батько Сергія помер через рік. Інфаркт. У моєї куми залишився молодший син — Сашко. Зараз йому 37. Я зрозуміла її біль, коли шість років тому померла моя єдина дочка Олена, їй було 26.
Причиною катастрофи назвали помилку пілотів
27 липня 2002 року на військовому летовищі "Скнилів" відзначали 60-річчя 14-го авіаційного корпусу ВПС України. Показові польоти прийшли подивитися 10 тис. людей. Під час маневрів розбився винищувач Су-27УБ. Скнилівська катастрофа, в якій загинули 77 людей, стала наймасштабнішою в історії авіаційних шоу.
Причиною трагедії назвали помилку пілотів. За штурвалом літака були першокласні льотчики із групи "Українські соколи" — Володимир Топонар і Юрій Єгоров. Топонар отримав 14 років ув'язнення. Вийшов через 11. Єгорова позбавили волі на вісім років. Звільнили через 2,5 року. Командувачу 14-го авіакорпусу Анатолію Третьякову дали шість років, відсидів два — його помилував президент Віктор Ющенко. Помічник керівника польотів Юрій Яцюк — отримав п'ять років тюрми, за ґратами провів майже три. Начальник служби безпеки польотів Анатолій Лукіних — чотири роки умовно. Жоден із засуджених своєї вини не визнав.
2 
1
Коментарі