22 січня виповниться півроку від дня смерті актора й художнього керівника столичного театру ім. Франка Богдана Ступки. Він помер у клініці "Феофанія" від серцевого нападу. До 71-річчя не дожив п'ять тижнів. Народившись зі своєю матір'ю в один день, 27 серпня, хотів, як і вона, померти 23 липня. Але його не стало на день раніше.
— После смерти Богдана Сильвестровича его вдовы ни разу здесь не видел, — пенсіонер 65-річний Аркадій Степанович піднімається слизькими сходами до медичної амбулаторії №1, що розташована в першому під'їзді будинку на вул. Марії Заньковецької, 3. У квартирі №10 Богдан Сильвестрович жив із дружиною Ларисою Семенівною. — Но под домом часто стоит его "ауди". Ездит на ней какой-то молодой человек. Догадываюсь, что это их внук Дмитрий. Самого Богдана Сильвестровича до смерти часто здесь видел. Он же в театре работал, каждый день в 11 утра выходил из дому.
На вхідних дверях кодовий замок. Аркадій Степанович натискає 002. Стіни під'їзду пофарбовані в рожеве. Є ліфт. Амбулаторія займає праве крило.
— Та я Ступку так ні разу і не бачила, бо недавно тут роблю, — медсестра із сивим коротким волоссям в ординаторській заливає окропом пакетик чаю. — Але дівчата розказували, що не раз тут його зустрічали. Одна за ним прямо умирала. Попросила в нього автограф, то він ще й руку поцілував.
Квартира Богдана Сильвестровича на четвертому поверсі. Перед вхідними дверима, оббитими бежевим дерматином, лежить чорний гумовий килимок. З правого боку стоїть керамічна фігурка гнома. Тричі дзвоню у квартиру Ступок. Ніхто не відчиняє. Із сусідніх квартир теж ніхто не з'являється.
— Я б на вашем месте и не надеялась, что вам откроют, — з офісу Київенерго, що на другому поверсі, виходить огрядна літня жінка. — Знаете, какие они крутые. Раз спросила: "А у вас билетика лишнего нет? Так в театр хочется, а пенсии не хватает". Он на меня посмотрел и сказал: "Так вы бы лучше к нам работать приходили, тогда бы имели право на бесплатные билеты. А так — с какой стати?".
До будинку заходить поштарка з великою сумкою через плече.
— Я раніше Богдану Сильвестровичу по 10 листів на день приносила, — розповідає. — Писали й по роботі з інших театрів, і прихильниці. А це сьогодні його сину Остапу хтось прислав новорічну откритку. Він тут вже давно не живе.
Іменем Ступки назвуть вулицю і сквер
— У театрі Франка зараз готують прем'єру "Чайки" за Чеховим. Богдан Ступка загорівся зіграти роль Соріна. Репетирував до останнього, навіть у лікарні "Феофанія", — розповідає театральний критик Олег Вергеліс, 45 років. — Міністр культури сказав, що до роковин у Києві буде сквер імені Ступки, вулиця. Можливо, навіть запустять театральний фестиваль.
— Більшість "франківців" ще будуть вдячні, що до них після Ступки художнім керівником прийшов Станіслав Мойсеєв, а не хтось інший. Мойсеєв — толерантний, чутливий, людяний, — каже актор 63-річний Олександр Биструшкін, який у 1970-1993 роках працював у театрі ім. Франка.
— У Мойсеєва в голові — загальні інтереси театру, у Богдана були визначені свої інтереси, особисті: чи грає Остапчик головну роль, що Дмитрик грає.
Ступка був явищем зі своїми плюсами й мінусами. Але ідеалу з нього не можна ліпити. Він колись прийшов до режисера і сказав: "Зніміть Биструшкіна з ролі в "Украденому щасті" й поставте мого Остапчика". Бо театр віз цю виставу в Австрію! І мене, який з прем'єри грав цю роль, знімають. Я тоді піднявся на зборах: "Я зі своїми синами стану перед потягом, щоб зупинити цю несправедливість, яку ви допускаєте". Він промовчав, як умів це робити. Розумів, що неправий.
2 
1
Коментарі