46-річний Василь Кузан повертається із запорізького міста Гуляйполе, з фестивалю "День Незалежності з Махном". В Іршаві на Закарпатті він очолює відділ культури та туризму райдержадміністрації.
— У Гуляйполі уважно приглядався до "Махновського весілля". Там був Володимир Сабадаш, козак з Оріхівського району Запоріжжя. Возив молодят на власній тачанці. Ножем відірвав із неї світловідбійник і подарував мені. Хочу і в нас запровадити — але не тачанку, а карету, це для Закарпаття природніше.
Василь Кузан із 1993-го працює тамадою на весіллях.
— Організовую все: обряди, троїсті музики, церкву, сільраду, потім ресторан. Весілля починається пізніше ніж, скажімо, в Києві, десь о восьмій вечора. Раз у селі Осій, де народився співак Іван Попович, забули маму. Поїхали з молодими й родичами до ЗАГСу в Іршаву. Там завідувач запитав, де рушник. Він був у мами… Мусили машину за нею посилати. Або втік молодий у день весілля. В селі Білки, де народився народний артист Степан Ґіга, прийшов вранці до нареченої, глянув, як вона готується, — і зник. А замовлено ж ресторан, заплачено страшні гроші — весілля на 250 чоловік. Якщо не прийдуть люди, ніхто нічого не подарує, то нічим буде розрахуватися. Родичі молодої почали радитися. Один запропонував: давайте знайдемо хлопця, хай посидить біля нареченої вечір, але весілля проведемо. Наречену, звісно ж, ніхто не запитував. В іншому кінці села був хлоп, уже під 30. За нашими мірками — перестарок. Женитися треба в 22–23. А дівчина, якщо на 20, то вже стара діва. Хлоп якраз рубав дрова. Показали йому фото. Погодився. Переконали й молоду. Ото приходять гості від справжнього молодого, — округлює очі. — Стовбіли, але діватися нікуди — вручали гроші, подарунки й сідали.
Каже, за 10 хв. зняв напругу.
Професійним старостам платять від 150 доларів
— Молоді поцілувалися. Коли гості розійшлися, батько молодої подякував хлопцеві, запропонував гроші. А він каже: ви шо, здуріли? Я тут сидів, то тепер хочу спати з молодою. Батько спочатку послав його. Потім каже: лишень якщо ти згідний розписатися. Хлоп погодився, наречена теж була не проти. Може, на зло першому. Той знайшовся через два роки, десь на заробітки втік. А ті молодята, як мені казали, живуть нормально.
Як часто організовуєш весілля?
— Щосуботи. І не лише в районі, а по всій області. Як тільки починав, не міг відмовлятися від пропозиції випити. Але я тоді не мав авта. Тепер на весілля приїжджаю на "Деу Ланосі" й маю два аргументи. Перший: я за кермом. Другий — на роботі не п"ю.
Каже, професіональним старостам платять від $150.
— Інколи доводиться й безплатно, якщо друзі чи знайомі. А так 150–350 доларів. Якщо в іншому районі, то береш трошки більше. Місячна зарплата начальника відділу культури, під орудою якого 330 осіб, — 1600 гривень. Дружина в мене терапевт у районній лікарні. Теж має невелику зарплату.
Не ревнує?
— Я мудрий і хитрий. На кілька весіль взяв її з собою. Аби побачила, що коли думаєш, як організувати процес і заробити гроші — не до романів. Для мене п"ять хвилин розмови, і я відчуваю — чи з любові женяться, чи з розрахунку, чи молода вагітна, чи ще щось. Буває, доходить до бійок. Якось молодий вдарив молоду в обличчя.
Із Забужко випили три пляшки коньяку
— На фестивалі Махна гарно посиділи з письменницею Оксаною Забужко, — каже Василь Кузан. — Після її виступу побачили на стадіоні, біля торгових наметів, стару шкільну парту. Оксана каже: "Сідаймо тут! Я за такою сиділа в школі". Шість годин і три пляшки коньяку розтанули як мить.
1 
1
Коментарі