— Оксано, на тобі 50 гривень. Іди візьми печеної на дровах рибки, мені й татові по пиву, собі — морозиво. Ага, там не вистачить. Ну, на ще 50, — каже 10-річній доньці огрядна жінка на вигляд 35 років. Лежить на покривалі в тісному купальнику на березі озера Світязь Волинської області. — Валєра, іди сюди, мала зараз пиво принесе, — кличе з води чоловіка. — За тиждень 3 тисячі пішло.
— А чого економити, — струшує мокрі руки на жінку пузань. — На відпочинок не шкода. Добре, що Криму цього року нема. Знаєш, скільки там просадили б. Тут хоч своїм платиш, а не тим москалям, що шкіру з тебе здеруть, — закурює цигарку "Елем".
— Твому повістка приходила. Що — не взяли на війну? — запитує в подруги жінка в рожевому картузі. На пляжі лузає насіння на пісок.
— Дала за свого 500 доларів генералу. Ну а що робити? Троє дітей у нас. Ще не хватало, аби його мені в труні привезли. Кличуть до війська, бо він у 1990 році якимось в армії сержантом був. Та що він з того пам'ятає? Не розумію, за що там воювати на Донбасі. За тих, що постійно хочуть до Расєї? Хай валять. Сюди понаїхали бізнеси їхні, починають комфорту шукати, хамлять, матюкаються, п'ють. Не варті жи ттів наших пацанів.
— Ніка, послухай мене. Ти дурна якась, чи що? Ну як ти так могла не поняти, — кричить в мобільний дівчина років 17.
— Думаєш, він бавитися з тобою буде? Він женитися хоче! Чого ти регочеш? Їхатиме за 2 тисячі кілометрів, аби взяти тебе за ручку, прогулятися, глянути, яка ти гарна й поїхати назад? Він на тебе подивитися по скайпу може. Не будь дурою, не клич його, бо будеш мати проблеми. Я їх знаю добре, тих арабських мужиків. Приїде з друзями, підете гуляти і всьо — мама з татом тільки тебе бачили. Вжениться і забере. А він багатий? Ладно, скинь мені його скайп, сама йому подзвоню вечірком, відшию.
— Пончики: вишня, малина, чорниця, яблука! Кому пончики? — кричить на пляжі пенсіонерка. На старому велосипеді "Україна" у великих картонних коробках з-під печива везе товар. Її одразу обступають діти та жінки в купальниках.
— По 6 гривень. З пудрою цукровою, страшенно смачні, — припрошує.
— Ого, у вас щороку ціна на них зростає. Я ще приїздила, як по 2 гривні були. Що то й у вас від долара також залежить? — чекає на свою пампушку жінка з яскраво рудим волоссям.
— А як ви собі думали! То ж олія, мука, цукор — всьо зросло в ціні. Хотіла по 8 рублів продавати. Але товаришки переконали, що брати ніхто не буде. То вже таку ціну, паннусю, зробила, щоб і вам, і нам харошо.
— Ти мені скажи, що оті всі бугаї тут роблять? Дивись, які мордаті, та їм би автомати в руки, а не пиво з копченостями.
Ну, глянь на нього: молодий, вгодований, та ним танк тягнути можна, а він тут пузо виставив і загоряє. Ланц золотий на шиї, як у нашого пса Барса, певно, грошей купу має. Хоч би з солдатами поділився. Чого ти мовчиш, тебе то що не злостить? — сивий чоловік штовхає в бік жінку років 60. Та дрімає, накривши обличчя капелюшком.
— Мене не злить, а тебе чого злити має, — піднімається, витирає чоло хустинкою. — Ти свою пенсію також на армію не поніс, а поїхав купатися сюди.
1 
1
Коментарі