"Молодий Касьян нічого в методиці батька не поміняв"

 

28 жовтня минає два роки з дня смерті костоправа 72-річного Миколи Касьяна з міста Кобеляки Полтавської області. У центрі мануальної терапії тепер лікує його прийомний син 38-річний Ян. За фахом — травматолог. Батьківські методи застосовує останні 10 років.

Триповерхова будівля центру розташована на вул. Касьяна, 17. Раніше мала назву Леніна, її перейменували після смерті Миколи Андрійовича.

На прийом до Касьяна-молодшого записуються в три черги. Заходять групами по п'ятеро — діти від 6 років, жінки, чоловіки. Сеанс триває 3–4 хв. Пацієнти кажуть, у Миколи Касьяна на це йшла хвилина.

Ян приймає двічі на день із 6.00 до 9.00 та з 12.00 до 15.00, крім вихідних.

14.25. У кабінет заходить група чоловіків. Одразу вкидають гроші в лаковану дерев'яну скриньку. За ширмою роздягаються по пояс. По одному підходять до кушетки, лягають на живіт. Першим лікар оглядає Валентина Булака із села Жовте Софіївського району Дніпропетровської області. Чоловік 30 років проробив водієм. Тепер мучать болі в попереку.

Ян Касьян швидко проходить пальцями по спині, кулаком масажує хребет. Ізбоку виглядає, що торкається легко, але Валентин починає важко дихати. За 2 хв. лікар пошепки просить піднятися. Бере Валентина під руки. Піднімає чоловіка перед собою. Чути гучний хрускіт. Пацієнт піднімає плечі. Усміхається. Каже, біль майже зник. Ян Миколайович просить прийти завтра о шостій ранку.

Біль у спині зазвичай минає за три-чотири візити.

— Батько вчив мене чотири роки, — розповідає лікар після того, як прийняв останнього хворого. — Запропонував піти по його стопах, коли я вчився ще на п'ятому курсі медичного. Спочатку ставив поруч і показував, що робити. Потім приймали вдвох. Не кричав, поглядом показував, як треба. В останні роки працювали з ним позмінно, він уранці, я ввечері. Тепер приймаю сам. У лікарню, де я працюю, приходять в основному кобеляччани. А приїжджі записуються в центрі. Але черги менші стали. Якщо до батька приїжджали 400–500 хворих за день, то в мене — до 100.

У черзі під кабінетом 50 пацієнтів. Розмовляють про те, що пацієнтів поменшало, бо проїзд подорожчав. Більшість хворих — пенсіонери.

— Життя подорожчало, а зарплати і пенсії нікудишні, — говорить дніпропетровець 48-річний Олексій. — На дорогу в один кінець витратив 120 гривень, а ще тут проживання. Також думаю, менше людей, бо Ян немовлят не лікує. Не встиг його батько цьому навчити, а сам, напевно, експериментувати не хоче.

Більшість відвідувачів кажуть, Ян Касьян не менш управний за батька. Тільки спокійніший і стриманіший. Микола Андрійович був різкий, міг прикрикнути.

— У Миколи були надчутливі пальці. Міг нащупати кожну кісточку чи хрящик і вставити його на місце, — пошепки говорить жінка в бузковому светрі.

— Я за Яна тільки хороше скажу, — долучається до розмови 71-річна Ніна Зайцева з Донецької області. — У мене була позвоночна грижа. Сюди з 1986 року їжджу. Була і в батька, і в сина. Молодий Касьян нічого в методиці батька не поміняв. Навіть руками з такою ж силою хребет масажує й диски вправляє. Тільки скромніший. На прийомах майже мовчить. А Микола Андрійович був простий. Якось приїхала до нього з донькою на костилях. Лікарі гіпс наклали, сказали перелом. Вона проходила місяць, а нога болить. Микола подивився, каже: "Молодці врачі, гарний гіпс поставили. Зараз його знімемо, повезеш додому і їм на голові повісиш". Узяв ногу доньки в руку, щось поправив, забинтував і назад вона сама йшла. Істинну правду говорю, — хреститься.

За сеанс терапії офіційної плати немає. Люди домовилися кидати у скриньку по 50 грн.

— Микола Андрійович грошей спочатку взагалі не брав. Тільки хліб, і те, що з хліба, — говорить луганець 47-річний Сергій. — А коли збудували центр, люди самі збирали по 10–12 гривень на його утримання. За два роки ціни піднялися, але мені не шкода півсотні, щоб центр не обанкротився.

До Яна Миколайовича пацієнти приїжджають з-за кордону.

— Як і за Миколи Касьяна, люди їдуть звідусіль, — говорить місцевий 40-річний Андрій. — Багато з Кавказу й Росії. Раз був хтось аж із Чукотки. Це при тому, що реклами нема.

Доки був живий Микола Касьян, місцеві мали бізнес на оренді квартир. Зараз потік приїжджих став менший. Біля центру мануальної терапії щодня збираються люди, які здають житло. Пенсіонери вивішують оголошення про оренду кімнат на огорожах. Кімната коштує від 20 грн. Можна поселитися в центрі. Ціна 100–400 грн за добу. У місцевому готелі "Ворскла" кімната обійдеться від 60 до 180 грн.

×