Біля Центру мануальної терапії в місті Кобеляки під Полтавою зранку 10 квітня стоїть півтора десятка іномарок і одна чорна "чайка". Гості приїхали вітати з 70-річчям костоправа Миколу Касьяна.
— У мене дисципліна, — розповідає лікар журналістам. — На якій би крутій іномарці хто не приїхав, правило одне для всіх. Дітей приймаю першими. Усі інші — в загальну чергу. А то якось пацієнт заявив, що він од Потебенька. Колишній генпрокурор — мій друг, але той чоловік відстояв у загальній черзі як миленький.
Микола Касьян народився у селі Бережнівці під Кобеляками. Костоправами були його батько, дід і прадід.
— Я познайомився з Миколою на кладовищі, біля могили його батька Андрія Івановича, — розповідає "ГПУ" заступник голови Кобеляцької райради Микола Жук, 62 роки. — Батько Касьяна врятував мені життя. Я був плигнув з кручі, вдарився виском і звернув голову. Андрій Іванович поставив її на місце. То я прийшов на його могилу в річницю смерті. Узяв пляшку, хотів пом"янути. А тут під"їжджає "волга", з неї виходить високий чоловік. "Ти хто?" — питає. — "Микола Жук, тракторист, — кажу. — Поминаю ось Андрія Івановича". — "Тоді ти добра людина", — відказує він. Виявилося, що то син покійного, Микола Андрійович. Після того ми стали товаришами.
Із Миколою Жуком розмовляємо у районному Будинку культури Кобеляків. Сцена прикрашена різнокольоровими кульками, з яких викладено велику цифру "70". Ювіляра вітають артисти — місцеві та з Полтави.
— Касьян дітей приймає безплатно, — говорить мешканка Кобеляків, яка відмовляється представитись. — У когось із місцевих біда, йдуть до Касьяна — поможе. А дітям нічого не жаліє: костюми для танців купує, грошима допомагає. Він як починав практикувати, то ми, було, ображались. Бо понаїхало людей, спекулянти на базарі ціни до небес підняли. А тепер усі довольні. Багато хто живе з того, що здає квартири його пацієнтам. А знаменитості, які приїжджають до нього, обов"язково зустрічаються з людьми. Ми всіх переслухали — і Винокура, і Лещенка. А Кобзон, він же кум Касьянові, години дві у парку співав.
Касьян за рік вправив диски у хребті 41 251 хворому
На сцені ювіляр сидить за маленьким столиком. До нього підходять із величезними корзинами квітів. Микола Андрійович просить не зачитувати вітальні адреси. Каже, що вдома почитає. Губернатор Полтавщини Валерій Асадчев зачитує указ президента про нагородження ювіляра орденом Ярослава Мудрого IV ступеня.
Кілька років тому обласна влада висунула ювіляра на звання "Героя України". Але "Героя" Касьянові не дали.
— У мене вже була найвища нагорода. У 1947-му за те, що впіймав і здав у заготконтору шкурки двох тисяч сусликів, від райкому комсомолу нагородили новими штаньми і курткою, — згадує Микола Андрійович. — Дали 50 кілограмів цукру, гречки і борошна. Батька тоді тільки випустили з тюрми — під розписку, що не займатиметься костоправством. А мати пекла на солідолі картопляники з кукурудзяної січки. Замість хліба їли кусочки соєвої макухи із салатом з кропиви та лободи.
На особистому літаку зі столиці до Кобеляків прилетіла Оксана Марченко, дружина колишнього глави адміністрації президента Кучми Віктора Медведчука. Вона запевняє, що Касьян — єдиний чоловік, до якого її ревнує Медведчук.
Гостей на автобусі відвозять за місто до мисливського ресторану. Столи накриті у двох залах — на першому поверсі й нагорі.
— Ми тут порадились і вирішили не дарувати кожен окремо якісь коврики, — каже тост аграрій Семен Антонець, давній товариш Касьяна і "Герой України". — Скинулись і купили ювілярові автомобіль, — передає Миколі Андрійовичу ключі.
— Та ви що, я ж проп"ю, — жартує той.
1997-го Миколу Касьяна занесли до Книги рекордів Гіннеса: за рік він вправив диски у хребті 41 251 хворому. І зараз він щодня приймає 250–300 людей. Йому допомагає син Ян, теж лікар-травматолог.
У Миколи Андрійовича друга дружина — Андріяна Миколаївна. Перша померла від раку. Доньки від першого шлюбу — Людмила, Тетяна й Руслана, усиновлений син Ян. Є вже п"ятеро внуків і правнук Костик.
3 
1
Коментарі