Ексклюзиви
Четвер, 13 вересня 2007 16:50

"Мій чоловік майже повністю одужав"

Автор: фото: Михайло МАРКІВ
  Катерина Ющенко з дітьми Христиною, Тарасом і Софією на подвір’ї свого будинку в Нових Безрадичах під Києвом. 28 серпня 2006 року
Катерина Ющенко з дітьми Христиною, Тарасом і Софією на подвір’ї свого будинку в Нових Безрадичах під Києвом. 28 серпня 2006 року

Минулого тижня Катерина Ющенко, 46 років, їздила до Польщі на економічний форум. Дорогою назад, у літаку, вона розповіла "ГПУ" про життя дружини президента.

У своїй частині літака Катерина Михайлівна сидить у м"якому кріслі з білої шкіри. Внизу воно має синю неонову підсвітку. Перша леді у чорному костюмі з білим подолом спідниці та краями рукавів. На шиї — намисто від "Шанель".

Салон оббитий світлою м"якою тканиною, а стеля інкрустована багатьма маленькими лампочками. На столі — фрукти й чай. Поруч — ще три крісла. Жінка запрошує сісти в протилежне від неї.

Важко бути дружиною президента?

— Моє завдання — допомагати чоловікові, підтримувати його в усьому, що він робить, — відповідає вона досить голосно, бо сильно гуде літак. — Я допомагаю представляти Україну за кордоном, а також гідно приймати іноземних гостей у нашій країні. Крім того, я вважаю, що Бог дав мені надзвичайно великі можливості працювати над покращанням життя людей, допомагати вирішувати гострі питання у сферах освіти, медицини, культури. Рідко люди мають такі можливості. Я це з радістю роблю і привчаю до цього дітей.

Їм, мабуть, важко? Вони ж іще маленькі...

— З одного боку, інколи їм важко. Наприклад, цього року 24 серпня було дуже жарко, і маленьким дітям було нелегко витримати всі урочисті церемонії. З іншого — вони на все життя запам"ятають, як разом із батьком брали участь у великих святах. Вони запам"ятають і День незалежності, і футбольний матч (благодійний матч між італійськими та українськими зірками естради і спорту, організований фондом Андрія Шевченка. — "ГПУ"), і наші поїздки до дитячих будинків та інтернатів.

Діти не кажуть:"Мамо, я цього разу не хочу"?

— Іноді скаржаться. Але вони розуміють, що їхній тато — президент і це покладає на них велику відповідальність. Наприклад, часто вдома бувають високі гості з різних країн світу, і я привчаю своїх дітей з повагою ставитися до них, принаймні привітатися їхньою рідною мовою: "Добрий вечір!"

Віктор Андрійович розповідав про те, як важко він переніс отруєння 2004 року. Як триває його одужання? Адже боротьба з хворобою забирала багато внутрішніх сил, це впливало й на роботу.

— Слава Богу, цього року Віктор Андрійович майже повністю одужав у всіх розуміннях цього слова. Лише зараз я побачила повне повернення його сил, — Катерина Ющенко підсувається ближче до столу, кладе на нього руки й продовжує: — Мушу визнати, що ми пережили дуже важкі моменти. Бувало так, що, попри страшний біль, він по вісім–десять годин сидів на якихось засіданнях і тричі на день міняв сорочки, просочені кров"ю, бо на тілі відкривалися кровотечі. Мусив перериватися на деякий час, робити процедури, а потім знову йти й працювати. Така робота президента. І ми це розуміли. Але я знаю, що будь-яка людина не витерпіла б того, що переніс Віктор Андрійович.

Він тричі на день міняв сорочки, просочені кров"ю, бо на тілі відкривалися кровотечі

А він зробив це , бо для нього Україна — найголовніше у житті. Він це здолав, і після того почалося одужання. Останніми місяцями відчуваю, що чоловік повністю повернувся до стану, в якому був улітку 2004-го. Аналогів такого отруєння в світі не було, але я спілкувалася з однією жінкою, яка пережила щось схоже. Її вразила сила та витривалість президента.

Це відчувається по його останніх діях, виступах. Чи був це замах на життя, чи спроба вивести його з політики?

— Люди, які труїли, точно хотіли його вбити. Вони дивилися на нього як на велику загрозу своїм планам. Та не вийшло, бо, по-перше, він надзвичайно сильна людина фізично та морально, а по-друге — я вірю в те, що його врятували молитви мільйонів людей.

Президент здогадується, хто за цим стояв?

— Думаю, що незабаром усе стане відомо. На жаль, збирання доказів забрало багато часу. Чи ми зможемо довести все до кінця? Боюся, що ні. Це лише у фільмах усе розкривається, і злочинець визнає свою вину.

На вашу думку, чи розкаялися, пошкодували про скоєне люди, які це зробили?

— Абсолютно ні! Гадаю, вони не розкаються, доки Бог не покарає їх або їхні родини. І лише тоді вони зрозуміють, що ми пережили та країна. Для мене боляче й образливо, що це стало темою спекуляцій. Цю справу коментують усі — і політичні опоненти мого чоловіка, і люди, які не є фахівцями з тем, про які вони говорять. Адже для всіх людей, які були поруч із нами в ті страшні часи, не було жодного сумніву в тому, що це був замах на його життя та на Україну.

— Пристебніться! — просить Олександр Максимчук — голова благодійного фонду "Україна 3000", який очолює дружина президента.

Літак іде на посадку. На вулиці, в аеропорту "Бориспіль", уже темно й дощить. Катерина Ющенко прощається. На неї чекає машина.

Зараз ви читаєте новину «"Мій чоловік майже повністю одужав"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі