"Міша ще говорити не вмів, а вже читав. У рік і три місяці називав літери: "бука А", "бука Бу". Усі вивчив і за мною хвостиком ходить: мама, насьо вони? У півтора року газетні заголовки почав читати", — розповідає ОксанаЛісова, 33 роки.
Сім"я Лісових живе в селі Заможне Барського району на Вінниччині. Жінка в школі викладає російську літературу, а 36-річний Сергій Лісовий — фізкультуру. Оксана нині у декретній відпустці з 2-річним сином Антоном.
Їхній син Михайло, 9 років, навчив читати прабабусю, коли мав два роки.
— Моя 82-річна бабця, а його прабабуся Сяня Рябій бавила його. Вона кожної зими приїжджає з Качківки, що в Ямпільському районі. Міша посадив бабу Сяню за буквар і навчив складати склади.
Михайло відмовляється розповідати про себе. Антон радо позує перед фотоапаратом, затуляє собою старшого брата.
— Міша скромний. Знає багато, але показати себе не вміє, — забирає малого Оксана. — Антон інколи навіть Мішу б"є.
— Я не бу, я дапаю, — хлопчик показує, як дряпає нігтями, а тоді обома руками обнімає брата.
Михайло падає на диван від обіймів, але брата не відштовхує.
— Покажи першу книжку, — просить його мати. — Помниш, як ти з нею під пахвою у три роки в садік ходив? Як професор!
Михайло відкриває дитячу енциклопедію "Країни світу". Там дрібним шрифтом у колонку надруковані назви країн, столиці, населення. Хлопець у три роки вивчив її напам"ять.
Антон намагається забрати книжку в брата.
— Міша з книжок пилинки здував, — мати садовить до себе на коліна Антона. — А цей фломастером розмальовує обої. У Міші в щоденнику галочок понаставляв.
Антон вигинає спину і сповзає з маминих колін. Веде брата до іншої кімнати. Той виносить звідти коробку з іграшками. Антон вивертає їх на підлогу.
Міша знає багато, але показати себе не вміє
— Це Мішині, — хитає головою Оксана. — Він фігурки тварин збирав. Розкладе їх по материках — які в Африці живуть, які в Європі. А тоді посортує на свійських і диких, сухопутних і морських.
У Михайловій бібліотеці — енциклопедії, атласи, мапи. Казок та художньої літератури немає. Мати говорить, що син не любить казок. Вони йому нецікаві.
Михайло тягнеться до медалі, що висить на шафі.
— Я зайняв третє місце на Всеукраїнському турнірі в Ямполі по танцях, — хвалиться хлопець. — Ще не вирішив, чим буду займатися: боротьбою чи танцями. Спочатку хотів динозаврів викопувати, але мама сказала, що це далеко від сім"ї.
Шкільна учителька Діна Рудик хвалить Михайла.
— Він знає таке, чого і я не знаю. Але важко такій послушній дитині буде в житті. Нічого без спросу не візьме, не зробить.
Оксана та Сергій Лісові вирішили фізично розвивати не по літах розумного сина.
— Це зараз він має серед однолітків авторитет, бо багато знає. А потом "ботаніком" стануть називати. Ми його в гурток вільної боротьби записали. Там наш папа викладає.
Мати однією рукою тримає Антона. Другою тягнеться, щоб обійняти Михайла. Малий кидається братові на шию.
— Він Мішу так любить, — говорить Оксана. — Мені лишньої цукерки не дасть з"їсти, кричить, щоб Міші лишила. До приходу брата зі школи сам у кімнаті поприбирає. Коли питають, скільки років, каже — дев"ять, як братові.
Михайло збирається на город. Позаду п"ятиповерхівки, де живуть Лісові, родина має кілька соток землі. Із Михайлом збирається й Антон. Бабуся Сяня Сидорівна Рябій збирає з городу сухі бур"яни. За паспортом у неї два імені — Олександра та Ксенія.
Мишко обнімає її за пояс.
— Онучику мій! — цілує правнука в лоб. — Я вже як тебе по тілівізорі побачу, то можу вмирати спокійно.
Питаю, чи справді правнук навчив її читати.
— Букви знаю, а слова не годна складати. У газетах лиш заголовки бачу, бо зір поганий. Мішу прошу, він мені Біблію читає.
1998, 1 червня — Михайло Лісовий народився у с. Заможне Барського району на Вінниччині в родині вчителів
1999, вересень — вивчив літери алфавіту
2000, січень — почав читати
2001 — прочитав першу енциклопедію "Країни світу"
2007 — посів 3-тє місце на турнірі з класичних танців у Ямполі на Вінниччині
4 
1
Коментарі