середа, 26 квітня 2006 14:45

"Мені возраст не дозволяє пользоваться мобілками"

Автор: фото: Олена ТАЛАЄВА
  Паша каже, що має одну проблему — міцний чай
Паша каже, що має одну проблему — міцний чай

Чашку з міцним чаєм від буфетної стійки до столу Паша несе обережно. "Спиртне не п"ю. Тільки чай, — ставить чашку на стіл і зітхає. — Чай — це моя проблема".

О 6-й годині ранку ми сидимо за червоним пластиковим столиком у одеському привокзальному буфеті.

— Не та тепер Одеса, — скаржиться Паша, аби почати розмову.

— Ви одесит? — цікавлюся.

— Я з містечка Гола Пристань, їду до мами. Живе там у будинку для престарілих.

Паша у випрасуваних білих брюках, старій світлій куртці, до синяви поголений. Кучеряве густе волосся із сивиною коротко підстрижене.

Він іде по другу чашку чаю.

— Мені 40 років, — розповідає. Щоб переконати, що не бомж, показує паспорт із пропискою.

— Маму звати Анастасією Євдокимівною. Їй 85 років. А батька не було, — нітиться. — І в мене із сім"єю не склалося. Із супругою, Людмилою, розписані не були. Коли вона загуляла з арм"янами, я її кинув. Жінка спустошує! Її так багато, що потім місяцями відходиш. А сина забрав! — пожвавлюється. — Потєшний був, вилитий я! Скільки йому печенья привозив у больніцу, — гордо усміхається. — Його усиновили американці.

— Ви від нього відмовилися?

— Я не відмовлявся від Віталика, — сердиться. — Але не мав грошей оформити на нього документи. Я дєвочкам із соцзабезу сказав, що довольний, що дитина буде в Америці. Може, колись познайомлюся з його батьками. У соцзабезі обіцяли, що вишлють фотографію.

Павло Чумаченко каже, що колись був моряком.

— 15 років ходив у море. Ловив рибу у Баренцовому морі й креветку біля Карибських островів. Креветка була не така, як в Одесі сьогодні продають, а величезна, — обома руками Паша відмірює метр на кришці столу.

За рейс я мав до 25 тисяч дерев"яних

— Роботи в рейсі було по вуха, — проводить рукою вище носа. — Авральна система: чотири дні працюєш, чотири — відпочиваєш або 12 днів праці — 12 вільний. Це сьогодні Баренцове море пусте, навіть заборонено ловити рибу. А раніше риби було валом. Ловили тріску, зубатку. За рейс я мав до 25 тисяч дерев"яних, а кеп — до 60! Одягався у "Берізці". Джинсовий костюм "Леві Страус" коштував три тисячі рублів. А дам своїх як одягав!

Він витирає рукавом очі, які сльозяться.

— А зараз у Лаврі живу, — продовжує. — У Києві. Келья у мене там є, працюю трудніком во славу Божу. Отець Варсонофій взяв на роботу, як тільки я попросився. Такі порядні люди! Уранці пройдусь по Лаврі — маю 100 гривень на карманні.

Під Голою Пристанню, в селі, Паша ще має стареньку хату, в якій не живе.

— У дворі гусь ногу не зігне — стільки там роботи! У монастирі краще. Одяг виперуть, пострижуть, нагодують. Встаємо о 5.30 ранку. До ранкової служби  не годують, після служби — сніданок. А потім послушаніє — підмести, скопати.

Він пожвавлюється.

— Уявляєте, якось мету тротуар біля джерела зі святою водою. Тут джип нульовий по тормозах. Виходять з нього молодята. Тягнуть із собою два величезні бідони, святої води набрати. Я напросився помогти. Набрав води, доніс бідони до машини. Чоловік мені — сотку... А його дружина — п"ятдесят. Я найбагатшою людиною того дня був! Купив дві пляшечки пива, рибку. Пішов на Труханів острів, весь день просидів. Уранці прокинувся від холоду.

Я кладу на край стола 10 гривень. Гроші Паша не бере, але поглядає задоволено.

— Десяточкою мене підігріли, — каже вдячно. — Я турбувався про них — про маму й сина, — перескакує на інше. — Мама квартиру у Голій Пристані продала, мене не спитала. Я з останнього рейсу вернувся. Купила в селі хатку без газу, біля своєї двоюрідної сестри. Зима, у хаті холодно, нічого їсти. То я за два дні оформив її в інтернат. Мамі там добре. Там, розумієте, общество... І сина на зиму до лікарні влаштовував. Договорюсь із сестричками, вони його доглядають. Чотири роки було Віталикові, коли його забрали.

У мене дзеленчить мобілка.

— Це будильник. Сьома ранку, — пояснюю.

Паша відкрито, по-дитячому сміється:

— Мама родная, у людей по чотири мобілки. А мені возраст не дозволяє пользоваться мобілками.

Зараз ви читаєте новину «"Мені возраст не дозволяє пользоваться мобілками"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути