20 червня сину Ірини Білик виповнилося 12 років. Бабуся, Анна Яківна, подарувала Глібу подушку з гречки.
— Замість пуху всередині гречана полова. Вона сприяє хорошому кровообігу і не викликає алергії. Глібу сподобалося, — розповідає 56-річна Анна Яківна на дитячому майданчику неподалік офісу одного з телеканалів. Там вона працює адміністратором. Одягнута в квітчасту сукню, із широким коричневим поясом на талії. Хоче нахилитися до білої троянди. — Ой, мабуть, уже не присяду, — хапається за поперек. — Колись так боліло, що не могла в тролейбус зайти. А потім почала робити зарядку: коліна під себе підгинала і качалася стоячи. Після того витягувала спину: лягала на підлогу, піднімала ноги доверху і стояла на горбі хвилин із п'ять. На день на голод сідала — пила тільки воду або кефір. Ще п'ю спеціальну сливу китайську, 10 штук удень. Купую в магазині біля універмагу "Україна".
Каже, що залишається з онуком, коли донька на концертах.
— Сьогодні ночувала, бо в Глібчика день народження було вчора. Спочатку з дітками посиділи в ресторані, а потім із другими бабусями і дідусями поїхали в Кончу-Заспу. Накрили там поляну, гарно посиділи. Ірина сину новий диван купила. Усі її колишні чоловіки дзвонили й вітали Гліба. Батько, Андрій Оверчук, подарував книжку про розвиток тіла. Сама хочу її прочитати.
Іра, як була мала, весь час билася з хлопцями. У неї були такі коси довгі, хлопці постійно за них тягали. Я їй кажу: "А ти йому між глаза давай". Вона так і робила. А ще хворіла, як усі діти. І вітрянка була, і свинка. Але найбільше переживала, коли вона вилізла на гірку, і бачу — летить на землю. Я навіть не поняла, чого дитина падає. Потім вияснилося, що розв'язався шнурок. Ми її бігом у лікарню, чи нема переломів, струсів мозку. Їй тоді було 1,5 року.
Музики навчилася на балетному кружку. Підходила до хореографа і та показувала їй ноти. Піаніно додому їй не могли купити, бо жили тоді в однокімнатній квартирі. Тому грати ходили і до однокласників, і до сусідів. Уже коли отримали 3-кімнатну квартиру на Оболоні, тоді купили піаніно.
Вона весь час сиділа і щось грала, на вулицю не виходила, ні з ким не дружила. Я навіть боялася, що з неї вийде, коли вона щодня сидить удома. Але коли побачила, що така настойчива — і вночі встає грає, і з хлопцями не гуляє, а лише одна музика в голові, змирилася. Хоч у ній усередині сидів дизайнер. Малювала сукні всякі пишні, королівські. До цих пір ті малюнки є.
Кажуть, що Ірина Білик зустрічається із народним депутатом від Партії регіонів Владиславом Лук'яновим. Запитую в Анни Яківни, чи не сварить доньку за публічні романи.
— А що я можу зробити? У душі я не хотіла б цього, але вона доросла людина і вирішує сама за себе. Я можу тільки порадити: "Тобі подобається? Спробуй, узнай. Але я б так не зробила". Бо мені воно може бути непотребом, а для неї — золото.
3 
1
Коментарі