Доярку 45-річну Надію Мельник із села Кобринове Тальнівського району Черкащини до 8 Березня мали нагородити орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Відзнаку досі не вручили.
Будинок Мельників охороняють три пси. Великий на ланцюгу, двоє менших — біля дверей.
— У лютому визвали у сільраду. Сказали взяти паспорт і написати біографію, — розповідає в хаті Надія Мельник. — 7 березня повезли в райцентр. Дали там підодіяльник, наволочку і дві простині. Думала, що то вже все. Але на слідуючий день стукає у вікно голова сільради: "Надю, їдь на базар, купуй плаття. Поїдеш до Януковича за орденом". Потім подзвонили з району. Розпитували про чоловіка, дітей. Сказали, що викличуть.
— Іван, — гукає. — Іди розкажи про себе і про наших дітей.
Із сусідньої кімнати визирає невисокий худий чоловік у сірих шкарпетках. Голос хриплий, бо застудився.
— Це ж треба було об'їздити пів-Європи, щоб осісти у цій ямі, — сміється Іван Мельник. — Я в армії служив у Чехословаччині, бував у Польщі. Раніше жив у Яворові на Львівщині. Поїхав на Черкащину на літо пошабашити. Строїли тут хати. Як побачив Надю, влюбився з першого погляду.
— Жили в Каневі, робили на заводі. А як розпався Союз, вернулися в село. Думали, тут хоч із голоду не пропадемо, — продовжує Надія. — Найважче було у середині 1990-х, коли в колгоспі головував Юрій Рудченко. Не мєсний, його прислали з Тального. Хазяїн із нього був нікудишній. На фермі навіть світла не було: носили воду й доїли корови вручну. У їх, бідних, завелися воші. Зарплати не платив. Підеш до нього, то ледве 50 гривень випросиш. Потім прийшов Олексій Пасєка. Він почистив свинарники, завіз бидло — корови, вівці. Ну, вівці в основному ідуть на шашлики, тільки про це не треба писати.
Старша донька Мельників, Світлана, працює у місті Бровари на Київщині бухгалтером, син Богдан — податковий міліціонер у Черкасах. Молодший Назар учиться в Умані на фізкультурника.
— Корови зараз у запуску, то минулого місяця заробила 260 гривень, цього — 750. Чоловік охоронцем працює, тисячу гривень заробляє. Якби Назара вивчити — покинула б роботу. Йому за учобу треба 6 тисяч платити. Цього року Назар захотів ноутбук. Каже, всі хлопці в кімнаті гуртожитку мають, а він — ні. Сестричка Свєта почула, то купила йому за свої. Сільський голова говорить: як отримаю орден, матиму 100-150 гривень добавки до пенсії. Мені для щастя 2 тисячі гривень треба.
Молоко родина здає по 2,5 грн/л.
— Напишіть так: "Микола Янович, підніміть ціни за здану продукцію", — говорить Іван Мельник.
У селі є два магазини, будинок культури, середня школа і церква. У XVIII ст. її збудувала Софія Потоцька — дружина магната Станіслава Потоцького. На честь жінки заклав парк Софіївка в Умані. В церкві тепер розташований сільський млин.
— Туда зараз ніхто не ходить, бо борошно дають на паї, — говорить 45-річний Юрій Книш, сільський голова. — Канєшно, Янукович вручати орден не приїде. Таке буває раз на сто років. А в нас уже Ющенко 2005-го був. Приїжджав у гості до Олександра Липовецького, з яким під час війни дружив його тесть Михайло Чумаченко. У кращому разі Надю нагороджуватиме губернатор Сергій Тулуб. А жаль, бо ми попросили б у Януковича провести газопровід до села. Раніше держава то робила, а тепер кажуть, щоб баби самі скидалися. Тут 716 людей лишилося, майже самі старики. Та де ж вони найдуть ті 12-15 мільйонів гривень?
3 
1
Коментарі
2