— Відтоді 20 років минуло. Уже діти підросли. Інколи здається, що то трапилося не зі мною. А буває, як згадаю, від образи півдня проплачу, — розповідає львів'янка 40-річна Інна.
— Я була єдиною дитиною у сім'ї. Батько до 20 років не пускав із подругами на дискотеку. Мала гарну фігуру, але носила лише спідниці до коліна та широкі штани.
Зустрічаємося у піцерії "Челентано" біля Приміського вокзалу. Інна висока струнка білявка у чорній замшевій дублянці. Замовляє склянку апельсинового соку. На правій руці виблискує обручка та два золоті персні.
— Моє 20-річчя теж планували відсвяткувати вдома. Але дідусь потрапив у лікарню. Тато поїхав до батьків у Житомир. Тоді зі сльозами впросила маму, аби позволила день народження з друзями в кафе відсвяткувати.
У сумці Інни вібрує мобільний телефон. На екрані написано "коханий". Жінка збиває виклик.
— Усіх подруг обдзвонила. Ніколи не думала, що так весело можна святкувати. Ми пили вино, співали, танцювали. О десятій вечора хтось запропонував: "А давайте у нічний клуб підемо". Я ніколи по таких закладах не ходила, тому було цікаво. О другій ночі схаменулася: треба їхати додому. Сіла у таксі. Коло під'їзду троє мужиків мене затягнули в бус. Реготали. Казали, що буду їх згадувати все життя. Один із них почав мене роздягати. Другі говорили про мої ноги, руки, груди. Почали по черзі роздягатися і ґвалтувати мене, — затуляє обличчя руками. — Тільки один лишав у спокої, підходив другий. Кинули мене голою під двері квартири. Мама думала, що я мертва, викликала "швидку". Я отямилася в лікарні.
Виходить на вулицю покурити. За 5 хв. повертається.
— Місяць провела в лікарні. Півроку жила в тітки, через день мене возили до психіатра. Ні з ким не розмовляла. Хотіла померти. Думала вискочити з вікна чи таблеток напитися, але мене навіть вночі не лишали самою. Хотіла помститися тим ублюдкам. Але батьки тільки оформили академвідпустку, щоб з інституту не вигнали. У міліцію заяви не занесли. Тітка розплакалася й розповіла, що 20 років тому мого тата мали судити за зґвалтування. Він із двома мужиками одну дівчину обезчестив. Її батьки забрали заяву, щоб не псувати доньці життя. Але обіцяли татові помститися. Мабуть, ті мужики мені за батьків гріх помстилися. Я тата зненавиділа. Два роки з ним не розмовляла. Потім контакт відновила, але простити не могла.
За п'ять років Інна вийшла заміж. Чоловікові про минуле не розповідала. Разом виховують двох синів.
— Торік тато помер. Простила його, коли біля труни священик промову читав. Коли помру й на небі зустрінемося, запитаю: "Тато, для чого ти то зробив?".
3 
1
Коментарі
1