Меланія Смик написала листа найбагатшому чоловікові світу

 

Незряча Меланія Смик, 59 років, живе у Немирові на Вінниччині. Ходить містом сама, плете, пече хліб, продає ліки, працює за комп"ютером.

Зустрілися в центрі Немирова. Жінка повертає обличчя у мій бік, відповідає на вітання. Каже, що йде в Будинок культури на день народження подруги. Переходить вулицю на зелене світло, впевнено піднімається східцями на другий поверх. Дістає із сумки ключа, відмикає двері. Сідає біля стола.

— Із чотирьох дітей у сім"ї я була старшою, — виймає із сумки пряжу і спиці. Починає плести. — Усі зрячі. А я не бачила на праве око, на ліве — частково.

У шість років батьки повезли Меланію до священика.

— Батюшка подивився і сказав, що нічим не допоможе. Порадив звернутися в Одесу, до свого друга Філатова. Той, на жаль, уже не оперував. Я дуже хотіла побачити море. Практикантка, яка мене прооперувала, відказала: "Зніму пов"язку, тоді надивишся". А зір зовсім пропав.

Жінка закінчила Курське музичне училище в Росії. У немирівській музичній школі вчила дітей грі на баяні. 1998-го її скоротили.

— Почала займатися масажем, в"язала, — розповідає. — У вихідні продаю в"язані рукавички на базарі. Цікавлюся медициною, вивчала фітотерапію. Бувало, мені лікарі щось не те назначали, то я з ними спорила, бо в курсі. Зараз розповсюджую ліки швейцарської фірми "Вівасан" і сама лікуюся. У мене була трофічна рана на нозі, я її майже вилікувала.

Смик кладе спиці на стілець. У кімнату заходять її подруги з жіночого клубу незрячих.

Я дуже хотіла побачити море

— Меланія має світлу голову, виконує в умі математичні операції, добре пам"ятає пісні, вірші, дати народження, номера телефонів, — каже 38-річна Людмила Вечірко, викладачка англійської мови місцевого будівельного технікуму. — За комп"ютером працює.

Вмикають комп"ютер. Меланія зосереджено потирає долоні і починає друкувати: "Я хочу, щоб у вас була удача".

Два роки тому жінка написала листа розробникові комп"ютерних технологій Білу Гейтсу, тоді ще голові американської корпорації "Майкрософт".

— Просила нових спеціальних комп"ютерних програм для незрячих, — говорить. — Та, що є — "Windows-98" — паскудна, не працює як треба. Спершу було добре, а зараз не озвучує мені рядки. На Вінниччині немає жодного програміста, який міг би виконати мою заявку, розробити звукову програму для незрячих. Відповідь із Америки отримала, та вона мене не задовольнила. Вони приватним особам не допомагають, а лише організаціям.

Смик просить голосно не говорити, аби не привертати уваги.

— Ви запитували, чи є в мене діти? — перепитує. — Замолоду не було коли, бо мала по шість-вісім уроків на день. До них треба готуватися. Отак і залишилися удвох із чоловіком. Я на нього кажу "нічна лямпа" — удень відпочиває, а вночі любить працювати. Має золоті руки. Сам освоїв комп"ютер, відремонтував на кухні крани.

Каже, що в себе на подвір"ї може розрізнити, чиї курчата побігли: її чи сусідські.

— Батьківську хату в селі рідня хоче продати, а я нічим зарадити не можу, — бідкається. — Коли їду в Никифоровці, деякі водії маршруток як побачать, що сліпа, закривають двері. Бояться, що не заплачу.

1949, 13 січня — Меланія Смик народилася в с. Никифорівці Немирівського р-ну на Вінниччині
1955 — прооперували в Одеській клініці Філатова, осліпла
1972 — вступила в Курське музичне училище
1976 — навчає грі на баяні у Немирівській музичній школі
1996, 13 серпня — побралася з Володимиром Івановичем, незрячим
1998 — потрапила під скорочення, має 25 років педагогічного стажу
2002, 19 грудня — у залі обласного краєзнавчого музею здавала іспит на комп"ютері
2006 — написала листа Білові Гейтсу

×