— Хлопці все менше і менше ходять по селі на Маланки. Але маски бережемо. Вони передаються з покоління в покоління, — говорить 27-річний Віталій Макарівський із села Попова Гребля Чечельницького району на Вінниччині. Карнавальні маски з його села показують у Вінницькому краєзнавчому музеї. У них ходили щедрувати ватаги 13 січня. У Поповій Греблі зберігся стародавній обряд.
— Маску зняв із горища. У ній щедрував мій батько, — розповідає Віталій. — Міліція його гонила. Бо в радянські часи забороняли такі походеньки. Церква теж не признавала. Ми навіть до батюшки не ходили щедрувати. Живуть на моїй вулиці. Матушка сердилася, що заходжу до них у двір. Та ще й прошу пригостити вином, яким у церкві причащають. Регочу, а вона свариться.
Щедрували, як тільки надворі починало сутеніти. Бригада неодружених хлопців ходила лише по своїй вулиці. Дівчата — окремо.
Маски готували за два тижні до свят. Старі підрихтовували, а нові плели з осоки. Зі шкури кожуха робили "передок". На ньому вирізали дірки для очей і рота. З ганчірок або качана кукурудзи виготовляли носа й підмальовували червоною помадою.
Якось люди двері нам не відкрили. Бачимо, вдома хтось є, бо світиться. Деякі лякалися нас і хрестилися. А більшість у хату приглашали. Чарку наливали. Ставили на стіл голубці, котлети. В торбу кидали цукерки.
Щедрували до півночі. Після цього спати не лягали. Насипали в торбу пшениці, кукурудзи та йшли посівати до ранку. Це вже могли робити по всьому селі. Вдень зі всіма сільськими щедрівниками збиралися в одному місці. Вибирали по троє з кожної вулиці й починали боротися. Визначали найсильнішу вулицю. Серйозно не билися. Гулянку продовжували на вечірній дискотеці в барі. Лягали спати на треті сутки.
Маски ховали 16 січня. Їх вішали на горищі й нічим не прикривали.
2 
1
Коментарі