Британець 30-річний Марк Бойл торік у грудні перестав користуватися кредитними картками і витрачати гроші. Із трикімнатної квартири в Лондоні він переїхав у іржавий фургон.
— Дехто крутив пальцем біля скроні, коли чув, що я закинув успішний бізнес і пішов жебракувати, — каже Марк. — Але це найкраще моє рішення. Гроші — це зло, вони вносили в моє життя стрес і занепокоєння. Нарешті я звільнився від них. Тепер із мого життя пішли пробки, черги в супермаркетах, банківські заяви й рахунки. Останні заощадження, 350 фунтів стерлінгів, витратив на покупку й встановлення сонячних панелей на свій автофургон для того, щоб працював комп"ютер.
Бойл харчується знайденими на смітнику недоїдками і овочами, які вирощує на 4 сотках землі.
— Час від часу збираю гриби, горіхи, ягоди. Найкращі харчові відходи мені виносить кухар одного з лондонських ресторанів. Щоб почистити зуби, використовую кістку каракатиці й насіння дикого кропу, які знаходжу на березі Темзи. Замість туалетного паперу — старі газети. Я зрозумів, що викопати яму під туалет складніше, ніж натискувати на злив унітазу. Хочу ближче поєднатися з природою. Для цього на кілька місяців поселюся в лісі й писатиму книжку.
Марк пере одяг у річці Темза. Містом їздить на велосипеді. Їжу готує на вогнищі.
— Шість місяців тому розлучився зі своєю дівчиною Клер. Я не ображаюся на неї, що покинула мене. Хочу будувати своє життя з людиною, яка готова вести такий же спосіб життя. Розумію, що відсутність грошей, автомобіля, кар"єрних перспектив, гарячої води відверне від мене багато жінок. Але я симпатична хороша людина, і від мого тіла йде багато тепла.
Згадує, як півроку тому хотів без грошей пішки дійти до Індії.
— Узяв кілька запасних футболок і рюкзак на плечі. Думав, люди скрізь добрі — нагодують і запросять переночувати. Доїхав до французького міста Кале і повернув назад. Не знав жодного слова французькою. Мене сприймали за волоцюгу, тому виганяли з кожного подвір"я. Якщо вивчу французьку, повторю експеримент іще раз.
3 
1
Коментарі