
62-річна Марія Магурська із села Осій Іршавського району Закарпаття "сканує" людей руками, аби діагностувати їхні хвороби.
Зустрічає біля будинку. Заводить до кімнати, де приймає хворих.
— Відчувати хвороби я почала років 15 тому, — згадує. — Тоді ж зрозуміла, що можу лікувати. Якось захворів мій онук — у нього сильно болів живіт. Лікарі сказали, що це апендицит. Направили на УЗД. Виявилося, що печінка збільшена. Я забрала малого і пішла до бабки-цілительки. Вона бачить, у дитини глисти-лямблії, тому печінка й велика. За пару разів вигнала їх, а мені порадила розвивати свої здібності. Сказала: "Бачу, ти сама можеш лікувати".
Правою рукою Марія Василівна відчуває хворі місця.
— Стою якось у церкві біля односельчанки і відчуваю, як рука тягнеться до неї. Пізніше поговорила з жінкою, і та розповіла, що має збільшену щитовидну залозу.
До будинку заходить дівчина. Скаржиться на болі внизу живота. Цілителька нагріває трав'яний відвар, наливає в миску. Туди ногами стає пацієнтка. Марія Василівна водить правицею по тілу дівчини. Коли торкається кишківника — біля ліктя починає пульсувати вена.
— Тут у вас хворе місце, — говорить. — Швидше за все, турбують глисти. Тому й худнете. Багато нервуєте дарма, маєте солі в шийній області хребта, на правому яєчнику хронічне запалення.
Пояснити, чому пульс активізується біля хворого органа, не може:
— Він умикається сам по собі. Я досі не можу зрозуміти, звідки це взялося. Коли відводжу руку від хворого місця, пульс заспокоюється. Якщо довго не приймаю хворих, рука починає боліти, терпнути і червоніти. На вихідних, коли не маю пацієнтів, мушу класти руку на когось зі знайомих чи родичів. Тоді набряк спадає, а болі минають.
Коментарі
5