Черкащани 83-річні Марія Григорівна і Василь Юхимович Озерани живуть разом 65 років. Познайомилися у підпіллі, у партизанському загоні.
— Язви відкрилися на ногах, — Марія Григорівна поволі ступає верандою. Веде у вітальню. Озерани живуть у приватному будинку на вул. Пролетарській, за кілька кварталів від центру міста. — У мене 23 роки діабет. Сосуди не роблять, кров не поступає. І лежати не можу, й ходити не можна.
Посеред кімнати полірований стіл. На серванті ікони та сімейні фотографії. Василь Юхимович садовить дружину на стілець.
— Говорить буду в основному я. Мама, — киває на дружину, — може щось мені підказувати. Вона після другого інсульту.
У січні відзначили залізне весілля. Ветеранів вітали у палаці "Дружба народів" у Черкасах і ще раз — у клубі села Руська Поляна Черкаського району. Озерани є його почесними громадянами — визволяли від фашистів.
— Подарували пухове одіяло, щоб ми не мерзли. Та нам іще жарко вдвох! На 60 років весілля Володимир Литвин прислав свого гонца Василя Конькова (голову Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни при Верховній Раді. — "ГПУ"). Подарував телевізор і букет із 60 різнокольорових троянд.
Василь Юхимович шукає в альбомі привітання голови парламенту.
— Із Марією познайомив її сусід у 1942-му, — показує фото молодої дружини. — Ми з ним були у підпіллі. Марія мала платтячко в горошок, сіла на мій трактор покататися — я був трактористом на моторній станції. Поки довіз, на тому білому платтячку стало більше горошку, бо з вихлопної труби вилітало масло. Залишився раз у неї, бо до комендантської години не встиг вернутися додому. Німці ґвалт підняли, шукають мене, бо не прийшов на роботу. Якщо десь дівся — то вже партизан! Увечері на городі викопав схованку. Марія з мамою і сестрою розгортали землю. Територію і яму замаскували картоплинням. Там просидів два дні. Мати передала женську одежу, куклу з ганчір"я. Уночі кажу Марії, що йду з трьома хлопцями в моношногірські ліси до партизанів. А вона: і я з тобою! Як будемо живі-здорові, то житимемо разом, а як смерть, то обом. Мати заплакала, перехрестила...
Батьки на весілля передали корову
— Хлопці не хотіли, щоби я йшла, — перебиває чоловіка Марія Григорівна. — Кажуть, із жінкою будуть проблеми, підведе. Із нами пішов мій двоюрідній брат Толік. Вийшов на кілька хвилин пізніше, на переїзді його вартовий арештував. Забрали в концтабір.
Командирові партизанського загону Сергію Пальосі втікачі назвалися чоловіком і дружиною.
— Благословили нас у лісі, там і медовий місяць пройшов. Спали під коров"ячими шкурами. Якось узяв мішок з-під вантажу, який нам із "кукурудзника" скинули. Ватяний, метра на два. Розрізав його. Влізли з Марією туди, зверху корка льоду, а в нас — спека, як у Ташкенті. Марія була єдиною жінкою в загоні. Учив її стріляти по гарбузах. Прала, готувала їжу, лікувала. На завдання розкуйовджувала волосся і в"язала хустку, щоби обличчя не дуже було видно. Ходила в навколишні села ніби міняти на продукти сіль, мило. Мала гарну пам"ять, не треба було записувати. Раз лишилася з раненими і хворими в лісі, а ми пішли на завдання. На них набрели німці після бою у Свидівку (село під Черкасами. — "ГПУ"). Зав"язався бій. Якби німці знали, скільки їх, то перебили б. А так — відступили.
Шлюб узяли 18 січня 1943-го — першими у звільнених Черкасах.
— Одягнені були в чому вийшли з лісу. У Марії на льотній шкіряній шапці червона стрічка й зірка. І я — у лахмітті. Перед партизанським загоном нас привітали. Батьки на весілля передали корову, — гладить руку дружини Василь Юхимович.
Озерани виростили трьох дітей. Наймолодшій доньці 53 роки, синові Анатолію — 57. Старшого Миколи не стало три роки тому.
— Коля на 8 Березня привіз нас додому від себе. А за кілька кварталів п"янички їхали, як бахнули його машину, син тільки добу прожив. Хоронили 11 березня на мій день народження, — Василь Юхимович показує фото сина у військовій формі.
— Невістка латишка, звати Гайда. Коли Коля привіз її, пояснюю, що в нас "гайда" означає "ходімо". Кажу, що зватиму Галею. А вона каже, що по-латиському це слово означає "м"ясо".
Озерани мають п"ятьох онуків, трьох правнуків.
2 
1
Коментарі