2002-го в школі села Юрківці Тульчинського району Вінниччини Дідом Морозом був темношкірий 9-річний Джефрі Джоель Каменья. Друзі кликали його Женею.
— Діти самі вибрали його, бо він рослий і товариський, — каже вчителька початкових класів Галина Мовчанська, 48 років. — Мову українську знає ідеально. І на всілякі штучки мастак.
Хлопчику приклеїли бороду з вати, палицю обгорнули фольгою. Щоб мішок із подарунками не був важким, накидали замість цукерок папір.
— Ми йому червоний костюм Діда Мороза із сатину і дощику пошили, — каже бабуся Марія Бойко, 72 роки. — Він гордий з того був.
Після другого класу мати 42-річна Людмила Бойко забрала сина до батька в Танзанію. 43-річний Девід Каменья працює інженером на золотих копальнях.
— Наступного Нового року Джефрі привітав клас музичною листівкою із сріблястою ялинкою і золотою свічкою, — розповідає Галина Василівна. — Писав, що там у нього мало друзів, а вчителі у школі б"ють дітей різками. Ще писав, що скучає за чорним хлібом, сємєчками і снігом. Мріє на лижах покататися. У Танзанії лише піски, ніколи холодно не буває. Ця листівка досі в мне в столі лежить.
Батьки Джефрі познайомилися 16 років тому на студентській вечірці. Людмила навчалася в Іркутському інституті іноземних мов, а Девід — у політехнічному. Розписалися за рік, весілля справили в гуртожитку.
— Казала, що уважний до неї був, — розповідає Марія Степанівна. — Я його ніколи не бачила. Тільки на фотографіях. Мені він зразу не сподобався. Зрозуміла, що дочка за чоловіком в Африку поїде, а вона в мене одна. До себе кличе. Якби поїздом — наважилася б. А самольотом не полетю — боюся.
Джефрі навчається в дев"ятому класі. Вищу освіту планує здобувати в Україні. Хоче вступати до столичного авіаційного університету.
2 
1
Коментарі
1