Марина Алябушева, 51 рік, із Бердянська Запорізької області — мати однієї з найдорожчих топ-моделей світу 28-річної Ольги Куриленко, яка 10 років тому виїхала до Парижа.

Ольга знялася для каталогів "Отто", "Ґламур", "Ель", працювала обличчям фірми "Нівея". Грала в чотирьох фільмах, до одного сама написала сценарій. Нині знімається в головній жіночій ролі у новій голлівудській стрічці про Джеймса Бонда.

Її мати викладає малювання в Бердянському педагогічному університеті. Каже, що врода в їхній родині передається по жіночій лінії.

— Мої прабабця Анна і бабця Лєна були дуже красиві. Прабабуся знахаркою була. Вона білоруска, працювала ключницею у шляхтичів Пудловських. Її звабив господар помістя. Від нього народилася моя бабуся, Лєна. Пудловський хотів забрати її, бо не мав власних дітей, але прабабуся не віддала.

Родом Марина Алябушева з Іркутської області Росії. Її батько працював начальником золотодобувної дільниці, мати — лікаркою.

— Мама Раїса знала німецьку мову. Під час війни вона працювала в шпиталі на окупованій території. Чоловік її сестри Жені — Іван — був зв"язковим у партизанів. Через нього мама передавала партизанам ліки. Але хтось їх видав, — розповідає жінка.— Івана розстріляли, а матір урятував офіцер німецької розвідки Освальд. У Німеччині, куди він її відправив, мати видавала себе за німкеню, дім якої розбомбили, а всі документи згоріли. 1945-го повернулася до Білорусії, де її засудили до 10 років таборів. А ще за 20 років реабілітували.

У Бердянську Алябушева закінчила педінститут. На останньому курсі взяла шлюб із Костянтином, учителем із Запоріжжя. Та невдовзі пара розлучилася.

— Із батьком Ольги, Віктором, я познайомилася в ансамблі народного танцю. Гарний був чоловік, — веде далі. — Пригадую, якось варила борщ. Дворічна Оля прибігає із книжкою: "Мамо, почи" — вона казала не "почитай", а "почи". Я відправила її до батька. Віктор на таке сердився: "Ти жінка, ти повинна все встигати".

Життя у подружжя не склалося, і вони розлучилися. 10 років тому Марина Віталіївна одружилася з колишнім військовим льотчиком Анатолієм. Він керує справами в міськвиконкомі.

Жінка витягує з сумки цифровий фотоапарат. Показує сад біля їхнього двоповерхового будинку. У саду — каскад із невеличких ставків і фонтанів. Марина Віталіївна захоплюється ландшафтним дизайном, малює. Її картини цінують парапсихологи: кажуть, вони випромінюють добро. Кілька місяців тому Алябушева створила в місті Центр розвитку творчих здібностей. Навчатиме в ньому дітей і дорослих.

Прабабуся була знахаркою

— Коли Оля поїхала в Париж, це була трагедія, — говорить жінка. — З вікон її квартири видно Ейфелеву вежу. Але тут живуть мої сестра Елла, брат Вадим. Із чоловіком маємо двоповерховий будинок неподалік моря. Тримаємо трьох собак — Себастьяна, Бонку та Джесіку та п"ятьох котів. Як усе це покину?

Зізнається, що відчуває в собі здібності парапсихолога.

— Я віруюча людина, ходжу в католицький собор. Люблю слухати проповіді отця Здіслава. Якось його обличчя затулили спинами. Я розлютилася, глянула на лампадку, а вона раптом вгору підскакує. Отець її ловить, а вона знову летить.

Три роки тому Ольга Куриленко одружилася із американським бізнесменом  Деміаном Габріелем.

— Але Оля не захотіла їхати з чоловіком в Америку. Звикла жити в Європі, — розповідає мати. — Мама Дем"яна з Перу, а батько... Звідки ж у нього батько? — замислюється жінка. — Вони живуть у Швейцарії. Його батько — письменник, говорить по-французьки, по-англійськи. Ми у них гостювали в Женеві. Каталися з гір на санках, плавали в басейні. Але, знаєте, мовний бар"єр заважав спілкуватися.

На 50-річчя Ольга подарувала матері автомобіль "Деу Матіс":

— Я хотіла червону машину. Але їх не було, і дісталася лимонна. Думала перефарбувати, та чоловік каже, що в Україні це дуже дорого.

×