Середа, 13 червня 2007 15:41

Людмила Романюк робить квіти з дерева

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Для однієї квітки Людмила Романюк виготовляє 60–70 пелюсток
Для однієї квітки Людмила Романюк виготовляє 60–70 пелюсток

46-річна Людмила Романюк із містечка Смига, що на Рівненщині, виготовляє квіти з дерева. На вихідних продає їх на майдані Незалежності в Києві.

— Недавно баба Параска (Параска Королюк з Тернопільської області. — "ГПУ") підходила. Казала, що буде з Ющенком зустрічатися. Взяла для нього три квітки, — розказує Людмила. — І монашкам у Софію п"ять квіток передала.

Жінка сидить біля входу до Головпошти. З великої сумки стирчать дерев"яні стебла. На свята, за словами пані Людмили, вона продає по 30–40 виробів.

— Колись підійшов чоловік, купив кілька квіток на 8 Березня. Виявився інженером меблевої фабрики в Острозі. До Києва в командировку приїхав. Почав випитувати, де живу, номер телефону. Я злякалася. А він за кілька днів привіз мені додому дерева. Грошей не взяв, — усміхається жінка.

Біля Людмили зупиняється молода пара. Хлопець купує квітку дівчині.

— І поляк Яник підходив, — веде далі Людмила. — Спочатку купив три квітки, потім ще сім. Каже: "Їдьте до мене. Я вам відкрию візу й добре платитиму". Але я побоялася.

Розповідає, що побачила дерев"яні квіти в Югославії.

— Із чоловіком їздили туди на екскурсію. Мешкали в квартирі, де все було з дерева. Я повернулася додому й собі зробила троянду, шкараденьку таку.

Людмила Романюк на одну квітку витрачає 8–9 грн, а продає за 10–15 грн.

— На меблевій фабриці купувала відходи бука, вільхи, черешні, абрикоса, берези, липи. Дуба не беру, бо він твердий. А тепер у Смизі поляки тримають цехи. Все там переробляють. Навіть тирсу пакують у брикети й відправляють до Польщі.

Вийшла заміж за німця

Жінка розповідає, що чоловік Анатолій допомагає їй.

— Він інженер, раніше працював у колгоспі. Шість років тому ми їхали ввечері машиною. Раптом звідкись вискочили коні. Толя різко загальмував. Ми обоє пошкодили собі хребет. Чоловік тепер на інвалідності, а в мене на позвоночнику наростають кісти, — витирає очі від сліз жінка.

— Раніше доньки допомагали, — жвавішає вона. — Але старша, 27-річна Інна, у Німеччині вже 5 років живе. У Рівному вивчилася на вчительку німецької мови. Поїхала до Німеччини працювати, доглядала маленького хлопчика. Через два роки вийшла заміж за німця Ніколя Вохнера. Йому 27 років, працює геодезистом у будівельній фірмі. Дітей не мають. Донька закінчує в Німеччині ще один університет, бо наші дипломи там не котуються.

Середня донька Людмили Романюк, 25-річна Наталя, працює в Києві анестезіологом. А 22-річна Тетяна вивчилася на інженера.

— І танцює, і співає, і грає на піаніно. Зараз теж у Німеччину поїхала, прислуга в сім"ї, — розповідає мати.

Зізнається, що дуже любить дітей.

— Я 19 років працювала вихователькою в дитсадку. Попала під скорочення. Скільки потім мені ті діти снилися!

1960, 24 червня — Людмила Романюк народилася в cім"ї залізничника та колгоспниці у с. Стовпець Дубинського району на Рівненщині
1979 — закінчила Кременецьке педучилище; одружилася з інженером Анатолієм
1979–1997 — вихователька дитсадка "Сонечко"
1980 — народилась донька Інна; за рік — Наталя; за три — Тетяна
1989 — Людмила закінчила Рівненський педінститут
1996 — почала робити квіти з дерева

Зараз ви читаєте новину «Людмила Романюк робить квіти з дерева». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1071
Голосування Яку спортивну подію 2019 року ви чекаєте найбільше?
  • 1) повернення у бокс Володимира Кличка
  • 2) перемоги Еліни Світоліної на турнірі Великого Шолому
  • 3) "Шахтар" чи "Динамо" дійдуть принаймні до чвертьфіналу Ліги Європи
  • 4) виходу футбольної збірної України на Євро-2020
  • 5) приходу до київського "Динамо" кваліфікованого головного тренера
Переглянути
Погода