— Дружківку захопили алкоголіки й наркомани, які виходили на проплачені мітинги. Бачив, як міліція возила їм на блокпости горілку ящиками. Місцева влада це активно підтримувала, — розповідає 56-річний Сергій Дуда. Із дружиною 47-річною Оксаною і п'ятьма дітьми переїхав з Донеччини в Одесу. — Від знайомого дізнався, що всіх незгодних з окупантами почали розстрілювати. І я в чорному списку. По-справжньому злякався за свою сім'ю. Зібралися за дві години й поїхали до родичів у Полтавську область. Згодом орендували будинок в Одесі.
Дізналися, що в Дружківці померла знайома. У неї було п'ятеро дітей. Почала пити, малі голодували. Часто не мали й хліба. Чоловік воював на боці ДНР, сепаратист. Дітьми не цікавився. Єдина бабуся живе в Росії. Сказала, що не може взяти дітей. Вирішили їх усиновити. Знайшли їхнього батька. Він віддавати відмовився. Не хотів втратити допомогу на дітей. Погрожував соцслужбам приїхати танком і всіх розстріляти. Врешті погодився на компроміс. Ми оформили тимчасову опіку.
Були батьками чотирьох дівчат і одного хлопця. А з'явилися ще чотири сини та одна донька. Пізніше дізналися, що дружина вагітна. Сина назвали Веніаміном, що значить "син щастя". З його появою наша родина зміцніла. Діти згуртувалися, перестали нас ревнувати.
Коли про нових дітей дізналися господарі будинку, дали два дні на виїзд. Іншого житла знайти не змогли. Вирішили купити. Продали дві машини. 12 тисяч доларів виручили за будинок у Дружківці. Це в шість разів дешевше його вартості. Сам облаштував у ньому сауну, басейн, подвір'я з водоспадом і річкою. Кімнат вистачало. В новому їх три. Щоб шестеро дітей не тіснилися в одній кімнаті, почали будувати другий поверх. Із меблями допомогли волонтери. Пощастило із сусідами. Стараються допомагати. Дали 5-метровий стіл на кухню. Раніше діти їли по черзі.
В Одесі Сергій Дуда відкрив кузню "Наковальня" на задньому дворі будинку. Гроші на бізнес — 80 тис. грн — виграв у проекті "Новий відлік 2.0".
— За фахом я будівельник. На Донеччині очолював будівельну фірму, — каже. — В Одесі зайнятися будівництвом не вийшло. Надто висока конкуренція. Приєднався до зятя, який пішов вчитися на коваля. Коли стало виходити, відкрили кузню. Облаштували в гаражі приміщення. Зробили витяжку, поставили обладнання. Робимо на замовлення віконні решітки, двері, паркани, поручні на сходи, ворота. Найдорожчі ворота коштують 35 тисяч гривень. Із них 27 тисяч — витрати на матеріали. Найдешевші можна замовити за сім тисяч.
До справи долучаються всі діти. Кожен має обов'язки: коваль, дизайнер, менеджер із продажу, помічник. Старша донька Наталія закінчила Львівську академію мистецтв. Створює на комп'ютері ескізи, за якими виготовляємо виріб, — розповідає Дуда.
— Життя розділилося на "до" і "після". На Донбасі мав бізнес, зв'язки. Був депутатом міської ради і водночас пастором у церкві. Бачив людей із різних боків, але ніколи не помічав у них злості. Під час війни це змінилося. 90 відсотків населення перейшли на бік сепаратистів. Російське телебачення зробило революцію в мізках. Люди поділилися на патріотів, мовчунів і тих, хто продався за похльобку, — каже.
Випустили, коли побачили телефонний номер
У Дружківку Сергій Дуда повертався один раз. Потрапив у камеру для допитів.
— Потрібно було забрати з будинку деякі речі. Зі мною поїхав 17-річний друг нашої доньки. Хотів зустрітися з матір'ю. Вона була на боці сепаратистів. Побачила, що на сторінці сина у "Фейсбуку" напис "Слава Україні" і фото на фоні синьо-жовтого прапора. Почала сваритися. Хлопець не витримав, пішов. А мати побігла скаржитися окупантам. Сказала, що я вкрав і зомбував її дитину. Мене одразу знайшли люди в масках. Скрутили і повезли в підвал, — каже Сергій Дуда.
— Пощастило, що бойовики не знайшли планшет із фотографіями Майдану. Вони могли стати вироком. Зраділи, що забрали машину — "Фіат Добло". Поїхали кататися.
У полоні просидів ніч. Випустили, коли знайшли в телефоні номер одного зі своїх ватажків. Спілкувався з ним по роботі до війни. Ще й церква підняла шум, що забрали священика.
2 
1
Коментарі