— У дитинстві ляльками гратися не любила, а тепер не можу без них жити, — каже киянка 45-річна Оксана Сальнікова. — Навіть роботу хочу покинути, щоб тільки іграшками займатися.
На салоні "Модна лялька" в столичному міжнародному виставковому центрі показує шість ляльок.
— Позаторік пішла на виставку "Київська казка". Побачила там ляльок і закохалася в них. Одразу ж записалася на курси. Після роботи бігла на заняття, а ночами чаклувала над ляльками. Чоловік сварився: "Скоро 50 виповниться, а ти ляльками почала гратися".
Оксана працює майстром із нарощування нігтів в одному зі столичних салонів краси. Ляльки створює після роботи й на вихідних. Продає їх по $300.
— За півтора року змайструвала з десяток ляльок. На одну йде від двох тижнів до двох місяців. Обличчя ліплю зі спеціального матеріалу, подібного на пластилін. Потім запікаю в духовці. Тулуб роблю з каркасу. Одяг шити не вмію, прикладаю до ляльки шматок тканини і пришиваю. Займаюся ляльками, лише коли є настрій. Якось примусила себе через силу зробити ляльку. Вона згоріла в духовці.
Повний чоловік у синьому костюмі з шарфом на шиї прицінюється до ляльок.
— В моей коллекции более 500 кукол, — каже. — Но таких, как ваши, еще не было. Глянешь и сразу улыбнуться хочется.
Бере в майстрині контакти, обіцяє передзвонити.
— Майже всі клієнти просять продати ляльку, яку зробила першою. Назвала її "Ведунья". В неї великий ніс і руде волосся. Одна колекціонерка недавно причепилася: "Продайте! У неї така ж зачіска, як у мене на весіллі. Скільки попросите — заплачу". Інша дівчина казала: "Лялька дуже мудра. З якого боку не стою, здається, вона дивиться мені прямо в очі". Та я першу ляльку ні за які гроші не продам. Кладу її біля себе, коли погано почуваюся. Тоді голова перестає боліти й тиск не скаче.
До стенду підходить киянка 52-річна Ірина Тихонівна. Бере в руки ляльку "Мрійник". Це — рудий чоловік у джинсах і сірому светрі.
— А вам ніхто не казав, що всі ляльки на вас схожі? — питає майстриню.
— Постійно кажуть, — сміється Оксана. — Нові образи для ляльок бачу уві сні. Вранці прокидаюся й починаю шити. Якось на роботу спізнилася на 3 години. Колеги думали, що в пробці стояла. Та я зізналася, що ляльку одягала. Ох вони і сміялися.
3 
1
Коментарі