Лідія Кудрицька створює унікальну вишивку

 

Скатертину вишивала вісім місяців

— Як щось сподобалося, одразу хочу це вишити. Це може бути навіть не схема, а звичайний малюнок. Фотографую його, скидаю в комп'ютер. Наношу на зображення сітку й бачу, скільки хрестиків виходить. Тоді підбираю кольори й роздруковую. Донька теж вишиває. Нещодавно попросила, щоб я об'єднала елементи з трьох схем і створила цілісну композицію, — розповідає 66-річна Лідія КУДРИЦЬКА із села Куна Гайсинського району на Вінниччині.

Жінка створює узори для вишивання. До неї звертаються, коли хочуть мати оригінальну річ.

— Вишиваю з дитинства, — говорить Лідія Дмитрівна. — Але справді захопилася цим у дорослому віці, коли народилися діти й хотілося придумати для них щось гарне. До того ж, така праця захоплює. Буває, починаю вишивати й не помічаю, як уже третя ночі. А з початком повномас­штабної війни за цим заняттям ще й заспокоююся. Щоб нічого поганого в голову не лізло, то краще рахувати хрестики. Зазвичай створюю щось для рідних і друзів. Якщо люди замовляють, то за роботу грошей не беру.

Майстриня вишила рушники до кожного релігійного свята. Для цього намагалася поєднати традиційні символи.

— На рушникові до Різдва зобразила ягнят у кошарі, хрест із сяйвом, додала дзвіночки, а на кожному з них зобразила храм. Навколо цієї композиції придумала візерунок у вигляді ялинкових гілочок. До Спаса вишила глечик із медом, яблука, виноград, мак. А якось приїхала до сестри в місто Тульчин. Там починали будівництво української церкви й ми пішли на богослужіння. Після літургії запропонувала священнику щось зробити для храму. Він попросив скатертину до престолу. Розуміла, що така річ має бути особлива. Тому над узором довго міркувала, кожен хрестик точно розрахувала, щоб усе зійшлося. Працювала над цією скатеркою вісім місяців. Щоб підкреслити національну приналежність, до оздоб­лення додала колоски пшениці. Прикрасила ніжним мереживом, яке донька сплела гачком.

Одну зі своїх сорочок Лідія Дмитрівна вишивала мініатюрними хрестиками завбільшки 1х1 мм.

— Це нетрадиційна сорочка, — додає Лідія Кудрицька. — Узор част­ково придумала сама, деякі елементи взяла в старому журналі. Але вийшло цікаво. Коли одягнула цю сорочку до церкви на Трійцю, то люди зупиняли, щоб роздивитися. Казали, що оригінально. Поважаю авторів незвичного шитва. Побачила по телевізору, як Володимир Зеленський на зустріч із польським президентом вбрався у вишиванку з танками та БТРами. Вважаю, що такі узори доречні в період війни. Щось нове — це завжди цікаво. Але автентичні мотиви не треба забувати. Головне, щоб вишиванка подобалася і пасувала власнику. З найменшим онуком радилася, яку він хотів би сорочку. Зрештою вишила жолуді, що символізують енергію життя.

Лідія Кудрицька все життя викладала математику в школі. Зараз разом із чоловіком займаються домашнім господарством. Виховали сина й доньку, мають чотирьох онуків.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×