Російський співак Лев Лещенко, 64 роки, в суботу приїхав до Києва. У броварському торговому центрі "Термінал" він відкривав льодовий стадіон. Увечері виступив у столичному ресторані "Оазис".
— Домовлялися з ним майже два місяці, — розповідає "ГПУ" арт-директор ресторану "Оазис" Татьяна Нездашенко, 30 років. — Такий демократичний чоловік: скуштував страви японської кухні, їв суп із морепродуктами, каліфорнійське роле — рис із рибою, закручений в морську капусту. Спиртного не пив, лише зелений чай.
Жив Лещенко в люксі готелю "Дніпро" — у двокімнатних апартаментах із джакузі та кондиціонером. Зранку там пропонують шведський стіл. Коштує такий номер 2358 грн на добу.
У Броварах перед Лещенком виступав Московський цирк на льоду. Потім ветерани українського хокею зіграли з командою російських ветеранів. Українці перемогли 8:7.
Охочі вболівати платили за вхід по сто гривень. Льодовий стадіон був заповнений, напівпорожні — лише віп-місця. Лещенко виконав чотири пісні: "Команда молодости нашей", "Трус не играет в хоккей", "Надежда" і "Олимпийский мишка".
— Я так давно чекала його, мені треба квіти подарувати! — сива бабуся дістає з поліетиленового пакета пальму "драцена". Білявий охоронець у чорному костюмі й краватці затуляє собою двері.
— Никому нельзя!
На комірці його сорочки поблискують камінці.
Приємно співати для таких хокеїстів, як Якушев і Кузькін
Вертлява дівчина в топі з оголеною спиною намагається потрапити до віп-зони. Охоронець відштовхує її.
— Вон — тренер, судьи, я их всех знаю! — показує білявка тонким пальцем із квадратним манікюром на скляні двері. — Ну, котик, ну пропусти, — треться лицем об щоку охоронця. Той густо червоніє. Дівчина дістає гаманець. Дві купюри по 50 грн падають з нього на підлогу. Фанатка намагається засунути їх охоронцеві в кишеню.
Лещенко йде до службового виходу. Він у чорному смугастому костюмі без краватки, комірець білої сорочки розстебнутий. На ногах лаковані туфлі. Із ним двоє охоронців, попереду й позаду, в однакових костюмах, кожен із навушником. Першим крокує директор співака Олег Дмитрієв — маленький сивобородий чоловік у блакитному спортивному костюмі.
Вони проходять повз роздягальню, в якій перевдягаються ветерани радянського хокею. Через прочинені двері віддає потом. Зовсім голий сивий пузатий чоловік стоїть боком — розмовляє з іншим, у червоних штанях.
— Лещенко іде, а він без трусів! — каже один із прибиральників. У руках тримає лопату для снігу.
Бабуся простягає Лещенкові пальму уже біля виходу. Співак перекладає жоржини у праву руку й бере горщик. Легенько плескає жінку по плечу.
Доганяю співака біля службового ліфта. Квітів і драцени у нього вже нема. Від Лещенка пахне свіжими парфумами.
— Мне понравились Бровары, — запевняє він. — Где я еще увижу столько прекрасных девушек. Ты моя хорошая! — бере за руки. Після виступу на льоду пальці в нього холодні.
— Приємно співати для таких хокеїстів, як Якушев і Кузькін, — каже. — Я й сам раніше грав у хокей, а зараз куди вже... Але в баскетбол граю і теніс люблю. Та цього літа більше відпочивав, жив у Підмосков"ї.
Охоронець кладе йому руку на талію і рішуче заводить у ліфт.
— Там поряд — ліс, є де з собакою погуляти! Друзів можна зібрати, — гукає Лещенко з ліфта. — І Винокур живе поряд.
1942, 1 лютого — народився в Москві у родині військових
1943 — померла мати Клавдія Петрівна
1959 — рік працював робітником сцени в Большому театрі
1964 — вступив у ГІТІС
1970 — співак Держтелерадіо СРСР
1978 — одружився з домогосподаркою Іриною
1984 — народний артист РРФСР
1990 — створив театр "Музичне агентство", де починали кар"єру Марина Хлєбнікова, Катя Лель, Ольга Ареф"єва
2002 — співвласник підмосковного баскетбольного клубу "Динамо"
2004 — помер батько Валер"ян Андрійович
Власник меблевої фабрики "Кольчугіно"
2 
1
Коментарі