— Батько мав хронічне серцево-судинне захворювання. Недуга загострилася. Останній тиждень був високий тиск. Збиралися в лікарню. Навіть склали йому сумку. Мав їхати наступного дня, але не встиг. Помер зненацька, ніхто цього не очікував, — розповідає 51-річна Михайлина ГЕРАСИМЧУК про свого батька, літератора й перекладача Леся ГЕРАСИМЧУКА. Помер у 76 років.
Лесь Герасимчук народився в Києві. Його мати була балериною, батько — інженером. Здобув освіту перекладача з англійської. Через переслідування КГБ не міг працювати за фахом. Майже 17 років очолював відділ інформації в Інституті комплексного використання водних ресурсів. Згодом заснував і видавав кілька галузевих журналів, редагував англійські видання українських часописів. Упорядкував кілька англо-українських та українсько-англійських словників. З англійської перекладав художню літературу, філософські й культурологічні твори. Час від часу працював синхронним перекладачем.
— Ми з татом були дуже близькі, весь час на зв'язку, — говорить Михайлина. — Можу назвати себе батьковою донькою. Дуже щира людина, інтелігентний, знав 19 мов. Завжди вмів дати пораду. Остання зустріч була дуже правильна й тепла. Батько зібрав родину на озері. Подзвонив після і сказав: "Такий гарний день, такі гарні ви всі". Любив, щоб співали пташки. Ходив у ліс слухати. А в дитинстві ми були родиною, яка в радянські часи на вихідні вдягала вишиванки. Привозили сорочки з Карпат. Їхали в парк із шахами та книжками англійської. Батько нас навчав.
У Леся Герасимчука залишилися дружина, дві доньки, четверо онуків та двоє правнуків.
1 
1
Коментарі