— Після весілля ми з Олегом переїхали у нову квартиру, — розповідає телефоном кореспонденту "ГПУ" житомирянка 29-річна Лариса Димарук. — Олег — далекобійник, по три тижні не приїжджає додому. Після медового місяця я залишилася сама в помешканні.
Часто зітхає у слухавку.
— У першу ж ніч мені наснилися жахіття, наче я купаюся в морі й не можу знайти берега. Відчуваю, що сили плисти далі немає, тону. Проснулася від власного крику о третій ночі. Побігла на кухню випити заспокійливе. Помітила, що у ванній світиться. Але я дуже економна, завжди вимикаю світло за собою.
У слухавці чути дитячий плач.
— То моя донечка, — пояснює Димарук. — Я тоді була вагітна. Весь час хотілося спати. Думала, що через сонливість забула вимкнути світло. Заспокоївшись, пішла у ліжко.
Наступної ночі жінці наснилося, що пливе на кораблі.
— Перехилилася через палубу і впала у воду. Все було настільки реалістично, що я знову зірвалася в холодному поту. Глип на годинника — знову третя! Пішла у ванну промити очі, а там горить світло. Але ж я добре пам"ятаю, що вимикала його перед сном. До ранку не могла заснути.
Запитую, чи розповідала про це чоловікові.
— Спочатку не казала. Думала, в мене галюцинації. Боялася сама ночувати. Покликала до себе інститутську подругу Олю. Заснули опівночі. О третій ночі я почула, що у ванні тече вода. Спочатку думала, Оля пішла води попити чи руки миє. Але подруга почала мене будити. Шепоче: "Лесю, Лесю, навіщо ти воду включила? Ми ж сусідів потопимо".
Чути, як заспокоює доньку іграшкою-брязкальцем.
— Я прожогом побігла у ванну. Там знову горіло світло і з крана текла вода.
Що ви зробили?
— Подзвонила чоловікові. Він на тиждень раніше вернувся з відрядження. Спочатку мені не вірив. Думав, я брешу, бо скучила за ним. Спати у ту ніч не лягали. О пів на третю чоловік почав наді мною підсміхатися. Коли о третій з крана потекла вода, запанікував, побіг мамі дзвонити. Вона вранці приїхала, священика привезла, щоб квартиру посвятив, молитви почитав. Після того у ванній тиждень було спокійно. А потім знову пішло-поїхало. Вода у ванні набиралася, було чути, як хтось тихенько плаче. Мені здавалося, ніби дитина. Олег казав, що я з глузду з"їхала, але в самого волосся ворушилося від страху. Ми спали вдень, а вночі чергували під ванною. Додумалися сховати корок, щоби вода виливалася через край.
Досі так живете?
— Та ви що! Олег почав бігати до екстрасенсів. Сказали шукати колишніх власників квартири. Вже тоді я зрозуміла: в тій ванні хтось втопився або когось втопили. Колишні господарі квартири переїхали у Дніпропетровськ. Їхній телефон знайшли в нотаріуса, який переписував квартиру на нас. Я подзвонила, розпитала, чи не траплялося у них чогось подібного. Жінка розплакалася в слухавку — у ванній втопилася їхня 5-річна донечка. Попросила відвідати її могилку. Я поїхала на цвинтар, купила квітів і цукерок. Після того вода сама не включається, світло горить тільки тоді, коли чоловік забуває вимкнути. На Проводи носила паску і цукерки на могилку дитини — щоб не розсердилася.














Коментарі