— Заварюю один сорт чаю водою різної температури. Потім змішую всі в один. Буде великий спектр ароматів. Бо за різної температури чай по-різному розкривається, — говорить киянин 32-річний Дмитро Філімонов. Торік на змаганнях у Китаї став чемпіоном світу з приготування чаю. Очолює чайний відділ в одному з елітних продуктових магазинів Києва.
Із Дмитром зустрічаємося поблизу станції метро Кловська. Пригощає кавою. Чоловік має технічну освіту, працював у ІТ-сфері.
— Студентом їздив у Індію подивитися, як на плантаціях вирощують чай, — продовжує. — Його також обробляють пестицидами — їде трактор і поливає кущі. Високогірний чай хімікатами майже не обробляють. Там прохолодно, тому хвороб і шкідливих мікроорганізмів менше.
Як правило, плантації розміщені біля невеликих сіл. Майже всі жителі працюють там. На роботу не жаліються, часто усміхаються, хоча й платять їм мало.
В Україні спекулюють на словах "елітний", "імператорський" або "ручного збору". В горах чай тільки руками можна зібрати. Машинний збір застосовують у Японії. Такий чай — дорогий.
Дмитро проводить до свого відділу в магазині. На полицях стоїть чай у жерстяних банках і герметичних пакетах. Коштує від 180 грн за 100 г.
— Більшість думає, що купити пляшку вина за 200 гривень — це нормально. А чай — дорого. Вино випивають за один вечір, чаю ж вистачить на місяць, — каже Філімонов.
Він їздить на чайні фабрики, дегустує нові рецепти чаїв і сорти, замовляє поставки в Україну.
— Хороший чай не може коштувати 50 гривень. За таку ціну в пакет насиплють прострочений чай чи без дотримання технологій обробки і зберігання. Може бути шкідливий через велику кількість хімікатів, — говорить Дмитро Філімонов. — Найдорожчі чаї продають у Китаї. За 100 грамів правлять майже 5 тисяч доларів (майже 131 тис. грн. — ГПУ). Це колекційні сорти з рідкісних садів. Кущі вирощують поколіннями, можуть мати тисячу років. Ледь не кожен листок загортають окремо і так продають. Цей фанатизм створює антураж. За смаком може бути не кращий, ніж вирощений на плантації якісний сорт.
Чай у пакетиках — шкідливий. Він виділяє важкі кофеїнові сполуки й токсичні рослинні речовини, — додає Філімонов. — На фабрику приходить багато сировини. Листя сирим вкидають у рубку. Перетворюють на кашу. На конвеєрі вона скручується у гранули, сушиться. Верхні гранули йдуть на дорогі марки. На самому дні залишається пил. Він і йде у пакетики. Барвників у нього не додають — це дорого. Вода від такого чаю одразу зафарбовується, бо відбувається швидка реакція.















Коментарі